Мазепа: від лиходія-коханця європейських романтиків до агента західних спецслужб

100

Якщо для України і Росії Мазепа – зрадник і анафема, то для Європи він, головним чином, Мазепа-коханець – популярний персонаж численних творів часу романтизму, садомазохистский образ героя-коханця , жорстоко покараного за те, що наставив роги законному, але старому чоловікові-шляхтичу.

«Мазепа герой-коханець»
Мазепа: от злодея-любовника европейских романтиков до агента западных спецслужб Статьи
«Мазепа, покараний за адюльтер»
Мазепа: от злодея-любовника европейских романтиков до агента западных спецслужб Статьи
«Смерть Мазепи, Жан-Луї Жеріко»
Мазепа: от злодея-любовника европейских романтиков до агента западных спецслужб Статьи
«Мазепа серед вовків, Орас Верне, 1833»
Мазепа: от злодея-любовника европейских романтиков до агента западных спецслужб Статьи
«Орас Верне «Мазепа»»
Легенда про Мазепу, яка надихала романтиків, почала гуляти по світу ще наприкінці XVII ст. Саме в той час написав свої спогади придворний історіограф Ян Хризистом Пасік, який служив при дворі короля Яна Казимира разом з молодим Іваном Мазепою. Сюжет Пасіка такий: неподалік від маєтку Мазепи на Волині знаходився маєток Станіслава Фальбовского. Між молодим шляхтичем і юною дружиною літнього сусіда спалахнув роман. Фальбовский вистежив коханців і наказав слугам роздягнути юнака, прив’язати його до коня і пустити прямо крізь зарості терну й глоду. Колючі гілки шмагали тіло невдачливого коханця. Коли, нарешті, напівмертвий Мазепа дістався свого будинку, сторожа і дворові спочатку не впізнали і не пустили його, тому майбутній гетьман мало не помер.
Мазепа: от злодея-любовника европейских романтиков до агента западных спецслужб Статьи
«Наль. Мазепа, оточений дикими кіньми 1830.»
Мазепа: от злодея-любовника европейских романтиков до агента западных спецслужб Статьи
«Мазепа, Теодор Шассери, 1851»
Мазепа: от злодея-любовника европейских романтиков до агента западных спецслужб Статьи
«Мазепа, Делакруа»
Мазепа: от злодея-любовника европейских романтиков до агента западных спецслужб Статьи
«Мазепа. Ілюстрація до поеми Байрона»
Що ж саме так подобалося класики романтизму в цій історії? Буквально все! Лоскотали уяву прив’язка до конкретної історичної території, достовірність діючих осіб та невигадані пристрасті – любов, ревнощі, мстивий рогоносець і благородний юнак у боротьбі за даму серця. Дія відбувалася в незвичайному для європейця антуражі: десь у Польщі, з якої згодом кінь несе Мазепу дикими степами в невідоме і таємниче Запоріжжя
Як зазначає дослідниця «Мазепиного портрета», кандидат історичних наук Ольга Ковалевська: «Мазепа – єдиний, кому присвячено понад 20 поетичних і прозових творів, авторами яких були Дж.Байрон, В. Ґюґо, Ю. Словацький, О. Пушкін, Ст. Сосюра, Ф. Булгарін, Р. Асаки, Б. Лепкий та інші; понад 25 гравюр і малюнків, найбільш відомі з яких належать Щирскому, Галяховскому, Тарасевичу, Бернигероту; близько 10 мальованих портретів; понад 10 полотен відомих європейських художників – Деверия, Буланже, Верне, Жеріко, Делакруа, Харпентера, твори відомих композиторів – Чайковського, Ліста, Сокальського» Нещодавно на одному київському аукціоні продавали «Мазепу, оточеного дикими кіньми» Йоганна Вільгельма Наля – німецького живописця, який навчався в Королівській школі мистецтв у Парижі і написав її для курфюрста Вільгельма II.
Мазепа: от злодея-любовника европейских романтиков до агента западных спецслужб Статьи
«Мазепа, Буланже»
Що стосується реального Мазепи, надійшла відповідь з Швеції на пропозицію побудувати в Полтаві пам’ятник Карлу XII і гетьмана Мазепи. «Влада Швеції не приймають рішення щодо спорудження пам’ятників за межами своєї держави. Це питання для місцевої влади. Офіційною шведської позиції щодо цього взагалі немає. У Швеції немає коштів і великого бажання спорудити такий пам’ятник», — сказав заступник посла Християн Каммин під час свого візиту до Полтави.
Мазепа: от злодея-любовника европейских романтиков до агента западных спецслужб Статьи
«Вікторіанська листівка роботи Ісаака Менкена»
Мазепа: от злодея-любовника европейских романтиков до агента западных спецслужб Статьи
«фігурка «Мазепа»- еквівалент радянських слоників»
Після того, як Мазепа помер і був похований у Бендерах, залишилися його нащадки, про яких в анналах історії, принаймні, відомих, відомостей немає. Але на початку XX століття спливає людина, про яку у нас тільки уривчасті відомості, але який справив величезний вплив на формування того, що сучасні нахтигали-«специторики» називають «національно-визвольним рухом України».
На сайті Арлінгтонського меморіального кладовища у США відзначено, що похований на ньому князь Леон Мазепа фон Розумовський є єдиним представником європейського дворянства, похованим там під взятої після еміграції з Європи прізвищем Яків Макогон (або Махонін).
Мазепа: от злодея-любовника европейских романтиков до агента западных спецслужб Статьи
«Князь Леон Мазепа фон Розумовський, Яків Макогон»
Народився Мазепа-Макогон в Австрії 27 вересня 1880 року. Згідно з формою 630A Імміграційної служби Міністерства праці США приплив з Гамбурга, Німеччина, 19 грудня 1921 року, прибув у порт Нью-Йорка, Нью-Йорк, 1 січня 1922 року. Натуралізувався в р. Пенсакола, Флорида, проживав за адресою 22 Парк Драйв, Брукліні, штат Массачусетс. Поступив як другий лейтенант 1 червня 1919 року на службу у ВМС США був призначений в морські казарми Парі-Айленд, Південна Кароліна, 2 серпня 1919 року.
Цей Яків Макогон був одним з основних фінансистів створення УВО-ОУН Коновальця. Так, в документах про співпрацю ОУН з іноземними спецслужбами, викладених wolfschanze і i_grappa, є цікаві відомості про Макогоне та Коновальця.
«Nr. 340/1381/36 «Пильне»
Рим, 12.XI.1936 р.
Моя розмова з д-ром Енріко Инсабато
Оцінки Инсабато: 1) Коновалець був у Римі рік тому, дружина його — всього два тижні тому. Коновалець користується литовським паспортом на своє власне ім’я. В даний час він знаходиться у Відні. Фінанси [його] знаходяться в руках Махоніна (Makhonin). Всякий раз він не відмовляється отримувати [від нього] чеські гроші.
Коновалець під час свого перебування в Римі намагався уникнути посередництва з боку Инсабато, що привело його до явного дефіциту зустрічей з важливими італійськими персонами. Він винаймав житло близько станцій, обідав лише іноді навідувався до Онацкому (український пансіонат, Корса де Італія, 6). Коновальця можна дістати, управляти ним, незважаючи на його антипольську ментальність; потрібно тільки спочатку відокремити його від Махоніна, який зараз фінансує Коновальця.
2) Махонін має в Женеві своє українське бюро, має дружину американку з великими капіталами, що в цілому, однак, не пояснює той великий об’єм грошових коштів, якими він володіє. Звідки в нього гроші? З урахуванням його зв’язків з англійською стороною, найбільш ймовірно, що Махонін перебуває на службі у Інтелідженс Сервіс. Його дружина проживає недалеко від Сан-Ремо, він же сам має намір назавжди оселитися в Римі. Він, власне кажучи, не є людиною антипольських поглядів, скоріше це людина амбітна і марнославний; коли він здійснює великі дурниці і даремно витрачає гроші, тоді на нього напускається його дружина, практична американка. Коли він був у Будапешті в якості представника українського руху, його дійсно приймали по-королівськи у угорської «Реваншистскойлиге». Махонін має великий вплив на Коновальця, так як підтримує його фінансами. Він ніби має таку домовленість з англійцями: в момент відновлення незалежної України він віддасть під англійське вплив Крим, як свого роду танок д армі…»
308-3-379к. Л. 82 [польський оригінал + рос. переклад]
«Nr. 341/1382/ 36 «Пильне»
Рим, дня 18-го XI. 1936 р.
Мій візит в будинок д-ра Енріко Инсабато
Оцінки Инсабато:

4) Махонін в даний час фінансує рух Коновальця. Инсабато показував поштову переписку дружини Махоніна, написану по-англійськи і спрямовується з Монте-Карло. У ній вона пише, що поїде в Париж, а звідти — на Прагу. Махонін дійсно отримує чеські гроші, якими потім фінансує Коновальця. Однак є ймовірність того, що Махонін отримує субсидії не тільки від чехів, але також від власної [дружини американки], а, може бути, і від Пейн Фонду. Цей фонд утворений з американського капіталу, який у свій час рятував росіян від голодомору і допомагав еміграції. Махонін збирається в лютому бути в Римі, де він повинен зустрітися з Инсабато…»
308-3-379к. Л. 85 [польський оригінал + рос. переклад]
«19816/37/Ср: «Капрі»
Дня 26 липня 1937 р.
ОЦІНКИ

18783 Матеріал від 29.04.37 р. № 104 — Махонін — інформація —Махонін, поки не став ворогом Коновальця, був його співробітником, субсидуючи оунівське організацію. В даний час з тамтешніх джерел він має намір фінансувати навіть УРЛовские організації.
19114 Матеріал від 29.05.37 р. —№ 136 —Левицький Андрій —Контакт з Махониным і Коновальцем — Інформація дуже важлива. Прошу по можливості дати більш глибоку розробку наданих у матеріалі інформації щодо контактів А. Левицького з Махониным і Коновальцем, а саме:
1) де, коли (точні дати), в присутності кого і за яких обставин відбулася перша основна (і всі наступні) зустріч А. Левицького з Махониным і Коновальцем;
2) хто з членів правління УРЛ, крім А. Левицького, підтримує контакт з Махониным і Коновальцем; де, коли, за яких обставин мали місце ці зустрічі;
3) на чому засновані зв’язок і співпрацю між урядом УРЛ і Коновальцем з Махониным;
— а) точне місце проживання Махоніна і Коновальця, їх поштові ящики або ймовірні адреси, на які їм можуть бути надіслані листи з Польщі;
4) які іноземні держави — в даному випадку — стоять за спиною Коновальця і Махоніна;
5) прошу посилити розвідку, що стосується діяльності, поїздок і контактів Коновальця, а також берлінської групи ОУН;
6) а також — діяльності Махоніна, причому розвідка повинна прагнути до остаточного встановлення на кого і за чиї гроші працює Махонін. Справа дуже важливе і термінове.»
308-3-403к. Л. 55. [польський оригіналу + рос. переклад]
«20336/37/Ср: «Капрі»
Дня 21 вересня 1937 р
Уявляю нижче оцінки надійшли повідомлень:
19121 1) Макогон — співробітник Sic[ret] Intelligence] — П[исьмо ] 143 від 29.VI с. р. Прошу про можливість дати вичерпні і гранично ясні відомості про співпрацю Макогона з Коновальцем.
У зв’язку з цим прошу про збір всіх даних, які могли б мати відношення до остаточного встановлення, на чию розвідку працює Макогон. Дані ці прошу надсилати в періодичних (4-денних) зведеннях…»
308-3-403к. Л. 70. [польський оригінал + рос. переклад]
У публікації «стаття «Діяльність ОУН в Лондоні в 1933-1935 роках», i_grappa цитує представника гетьмана Скоропадського у Великобританії і Північній Америці Євгена Ляховича:
У Великобританії ОУН не мала тоді ніяких зв’язків. Як отримати ці зв’язки? У Женеві проживали тоді Яків Макогон і його дружина пані Сузанна, які на власні кошти утримували українські інформаційні бюро в Женеві, Лондоні, Празі. Про цих бюро та їх спонсорів ходили різні, часто безпідставні чутки. Полковник вважався з чутками, але, не маючи переконливих доказів, ставився до них з недовірою. Він доручив мені зв’язатися з Я. Е. Макогоном і через нього шукати потрібні нам контакти в Лондоні. Зв’язок з Я. Е. Макогоном остаточно була налаштована і я часто розмовляв з ним. Це було початком мого співпраці з ним і його бюро в Лондоні, керованим д-ром Володимиром Кисилевским, сином відомої в Галичині української діячки, сенатора у польському сенаті, Олени Кісилівської. Часті розмови з Я. Е. Макогоном і його дружиною, особливо активною в справах українських бюро, розвіяли в мене недовіру до них. Я переконався в їх доброї волі і бажання допомагати українцям у їх прагненні до самостійного державі. Та допомога, звичайно, могла випливати тільки з тих можливостей, які у них були. Я. Е. Макогон часто повторював: «Найважливіше — справа звільнення; все інше повинно бути підпорядковане цього». Я не мав і нині не маю причини сумніватися в його, вже покійного, щирості. В їх суспільстві у мене була можливість познайомитися з видатними американцями, в т. ч. з американським послом у Великобританії [досить широкі зв’язки!], пізніше пригласившем мене в посольство для розмови [цікаво], а також з кількома англійськими журналістами. Внаслідок розмов з Я. Е. Макогоном ми вирішили співпрацювати на лондонській території, не втрачаючи наших окремих позицій, тобто — його, як спонсора приватних інформаційних бюро та моїй, як представника політичного руху. Встановивши рамки наших дій, ми пізніше ніколи не мали причин конфліктів або взаємного подкапыванию нашої справи і наших авторитетів. Ми самі добре знали і відверто говорили іншим, що ми повністю солідаризуємося в принципі визволення України і відновлення самостійної держави; але у сфері ідеології, тактики та інших політичних кроках у нас можуть бути діаметрально протилежні підходи. Ми ховали в собі взаємоповага, не тая наших відмінностей. Це не тільки не шкодило нашій роботі, але і навпаки — знаходило повагу серед демократично вихованих англійців».
В журналі Журнал «Time» від 7 липня 1941 року в статті «Вперед, претендент» Макогона звинуватили в тому, що він є маріонеткою Гітлера», та за підтримки канадських українців і деяких американських спекулянтів, зацікавлених в нафтових концесіях, висуває претензії на гетьманство в незалежній Україні. У номері за 8 грудня 1941 року він виступив із спростуванням твердження, що він – гітлерівська марионтека, оскільки відносно Гітлера поділяє позиції президента Рузвельта або рабина Віз, а з приводу незалежності України сказав: «Що стосується майбутнього України, то, я вважаю, що це питання має бути остаточно виражений національної волею українського народу. Вона, як ваші розповідають ваші джерела, в основному демократична. Про яку форму демократичного правління приймуть рішення, коли знову будуть мати владу приймати рішення».
Але така демократичність заяв Якова Макогона-Мазепи не завадила йому коли він як представник Червоного Хреста відвідував Прибалтику, Білорусь і Україну й гостював у митрополита Шептицького, висловити думку, що єдиним і найбільш радикальним засобом стримування червоних від подальшого просування на захід було б створення поряд з дивізією СС «Галичина» додаткових українських військових формацій» у складі фашистського вермахту і під безпосереднім керівництвом його верховного командування. І Макогон висунув ідею написати Гітлеру з пропозицією створити «українську» державну інституцію, в якій головні пости повинні бути віддані німцям — діячам, яких особисто знає фюрер. На думку Макогона це уряд буде підтримано солідними діловими колами США і Англії. Адже мова йде про те, щоб за будь-яку ціну не пустити комуністів до Європи, утримати їх хоча б на Дніпрі. А з німцями вже якось домовитися можна. Коли лист було готове, воно було відправлено Гітлеру.
У ньому емісар ОУН і агент СИС Макогон-Розумовський писав: «Становище на Україні жахливе. Величезні партизанські відділи чинять напади на німецькі адміністративні органи влади, зривають мости, організовують диверсії на військових заводах… Партизани повністю опанували,стійбище. Вони на ділі стали володарями України. Німецька влада не в стані втримати спокою. Партизани щодня, щогодини вбивають німецьких солдатів. Керівники большевицької партизанки одержують безпосередню допомогу з Москви. Партизани відповідним чином підготовлені й добре озброєні…
Ми знаходимось нібито на бочці з вибухівкою,— продовжував Макогон.— Ворожа радіопропаганда дуже популярна та має великі успіхи. Народ зайнятих німецькою армією земель вірить большевицькій пропаганді… Якщо політичні та ділові кола Великонімеччини думали про перемогу, треба терміново мобілізувати в німецьку армію українців.
На мою думку, не можна відкрити більшовикам дорогу в Європу. Якщо Німеччина вірить, що Америка підтримує большевиків для того, щоб знищити Німеччину, то я повинен Вас переконати: Америка не хоче, відкривати Совєтам дорогу в Європу. Ділові кола США були й залишаються торговцями і після війни хочуть лише продавати Європі свою готову продукцію… Якщо німці не погодяться з моєю пропозицією, то цією справою, безперечно, зацікавляться американські, англійські та інші плутократи і банкіри, альо це не буде на користь Великонімеччині.
Українські політичні й релігійні діячі вірять у позитивні ставлення до них німецького політичного керівніцтва й промисловців. Тому виступають за далі розширення співпраці, за створення нових військових формацій для спільної боротьби з більшовизмом.
Таку боротьбу має очолити та відповідно зкерувати спільна німецько-українська урядова інституція … Я роблю таку пропозицію імперському урядові і маю надію, що він цю пропозицію прийме:
Президентом має бути обраний знаменитий германофіл професор Дмитро Дорошенко.
Його заступником повинен бути обраний капітан професор доктор Ганс Кох (перебуває зараз в німецькій армії в Берліні).
Шеф верховного командування українських військ — генерал-фельдмаршал фон Браухіч.
Військовий міністр — генерал-майор Беш, його заступник—полковник Невелінг (обидва зараз служать у м. Жовкві).
Міністр народної освіти і пропаганди—головний редактор Карл Арно, керівник ДНБ (нацистське агентство преси та радіо, varjag.) у Рівному.
Шеф поліції та СД України (без СД «українському урядові» ну никик не обійтися, — varjag.) — Герман Лаазер.
Міністр внутрішніх справ всієї України, Білорусії, Донської та Кубанської (?!, — varjag.) областей — доктор Кость Паньківський.
Міністр культури — керівник УЦК у Кракові, професор Володимир Кубійович.
Дипломатичний радник міністерства закордонних справ України — губернатор Галичини доктор Отто Вехтер.
Міністр справедливості (юстиції, — varjag.) — директор департаменту губернатора Галичини доктор Отто Бауер.
Міністр у справах культів та церкви — граф Андрій Шептицький, митрополит у Львові.
Створення дивізії СС «Галичина», перші добровольці якої вже від’їздять на вишкіл до Рейху і скоро будуть відправлені на Східний фронт, свідчить про нові ширші можливості використання українців) для боротьби з більшовизмом… Граф Полтава-Розумовський» (К. Дмитрук, «Жовто-блакитні банкроти», «Дніпро», К., 1982 р.).
Невідомо, чи отримав Гітлер цей лист, але Леон Мазепа фон Розумовський з пошаною похований на Арлінгтонському меморіальному кладовищі і невідомо, а якщо під впливом нав’язуваного громадської думки про «сильну руку», яка виведе Україну з прірви і необхідності встановлення монархічної форми правління, раптом не спливе черговий нащадок безславної пам’яті гетьмана Мазепи.
Мазепа: от злодея-любовника европейских романтиков до агента западных спецслужб Статьи
«Надгробку на могилі Якова Макогона Мазепи-Розумовського»