При структурах Європейського союзу працюють понад 15 тисяч легальних лобістів, повідомила Deutsche Welle з посиланням на базу даних Transparency Register. TR з 2008 року реєструє всі групи впливу в Брюсселі. У відповідності з чинними з того часу правилами, лобісти реєструються в Transparency Register, надають їй відомості про своїх фінансових витратах та іншої легальної діяльності з прийняття рішень, вигідних для їх компаній.
Корупція бродить по Європі…
До легалізації лобістських груп в Брюсселі прийшли не відразу. Бюрократичні структури Євросоюзу періодично потряхивало від корупційних скандалів. Дійшло до того, що після доповіді незалежних експертів у березні 1999 року була змушена у повному складі піти у відставку викрита в корупції і протекціонізм Єврокомісія (уряд ЄС).
Розкрилися шість випадків зловживань єврочиновниками службовим становищем. Наприклад, член ЄК, француженка Едіт Крессон прилаштувала в комісію в якості наукового консультанта свого зубного лікаря. Поряд з таким майже невинним випадком сусідили факти протекций при укладенні вигідних контрактів і інші гріхи охочих до дармових послуг вищих чиновників ЄС.
Легалізація лобістів з одного боку, повинна була задовольнити апетити ушлих бюрократів, з іншого – вберегти їх від публічних скандалів. Однак через деякий час, в грубій спробі вимагання був запідозрений єврокомісар від Мальти Джон Даллі, відповідальний за охорону здоров’я та захист прав споживачів.
Даллі через знайомого мальтійського підприємця вимагав з компанії-виробника тютюнових виробів «Swedish Match» фінансова винагорода, пов’язане з європейським забороною на експорт снуса (сорт жувального тютюну). Обурені шведи звернулися зі скаргою в Єврокомісію. Випадок набув розголосу, а Джон Даллі – вимушену відставку.
Самий, мабуть, гучний скандал останнього часу вибухнув у Парламентській асамблеї Ради Європи. Британська The Guardian з допомогою групи досвідчених депутатів ПАРЄ провела розслідування про просування урядом Азербайджану своїх інтересів через рішення Парламентської асамблеї.
За даними видання, на підкуп європейських депутатів Баку щорічно виділяв близько 30 мільйонів доларів США. До французького Страсбурга, де квартирує ПАРЄ, йшли дорогі подарунки, чорна ікра. Створена після публікації The Guardian слідча група Парламентської асамблеї у своєму майже 200-сторінковій доповіді докладно описала, як все це робилося.
Керівник слідчої групи, суддя Ніколас Братца, підбиваючи підсумки своєї роботи, заявив на прес-конференції: «Була група осіб, які працювали в ПАРЄ на користь Азербайджану… 7 членів і колишніх членів ПАРЄ діяли всупереч етичним стандартам асамблеї». Братика тут же обмовився: у слідства немає достатніх доказів того, що «конкретний подарунок був отриманий в обмін на конкретне рішення».
Так в ПАРЄ відразу почали мікшувати наслідки скандалу, в якому були по-східному пишні застілля, сплачені дівчата «з низькою соціальною відповідальністю», конверти з готівкою і т. д. В кінцевому підсумку в «порушенні етичних стандартів» звинуватили лише п’ять депутатів асамблеї – іспанців Педро Аграмунта і Жорді Шуклу, румуна Флоріана Преда, австрійця Штефана Шеннаха і азербайджанця Самеда Сеидова.
Минулої весни, після багаторічних суперечок, скандал м’яко затих. Викриті в корупції депутати перекочували в розряд «колишніх», а очищена від них і облагороджена ПАРЄ повернула собі респектабельність, забезпечену легальними лобістськими групами. Їхні реальні витрати і пред’явила своєї аудиторії Deutsche Welle.
Екс-чиновники провокують соціальний конфлікт
Видання зазначає, що реєстрація лобістів у Transparency Register не закріплена законом. Ця практика стала відповіддю на критику влади Євросоюзу, звинувачених «в непрозорості при прийнятті важливих рішень». Тому лобістські групи можуть не реєструватися в базі даних TR. Немає і ніякого реального механізму перевірки відомостей, що добровільно зазначених лобістами в Transparency Register.
Експерти вважають публічно пред’явлені витрати «на проштовхування інтересів у Брюсселі» заниженими. Але інших даних поки немає, тому за орієнтир береться база TR. Її аналіз показав, тільки за вісім місяців минулого року лобісти витратили на роботу зі структурами ЄС понад 2 млрд. євро.
За океаном, у Вашингтоні, витрати лобістських груп виглядають солідніше. Американський Center for Responsive Politics оцінює їх у перерахунку на євро в 4,7 млрд. Така нині ціна просування бізнес — і політичних інтересів у високих владних кабінетах сильних світу цього.
Але повернемося до Брюсселя. Тут переважна кількість лобістських груп представлено місцевою публікою. Частка іноземців не дотягує до 10 відсотків. Трохи вище їх фінансові вливання – 11% від усіх заявлених до TR. Як і належить американцям, вони з обсягом витрат на лобізм в Європі в 120 млн. євро займають лідируючі позиції серед іноземців.
Друге місце з 46 млн. євро дісталося не вхідної в ЄС Швейцарії. На третьому – Норвегія (16 млн. євро). Далі розташувалися Японія (5,9 млн. євро) і Китай (3,9 млн. євро). Російські лобісти з 3,4 млн. євро – на скромному восьмому місці. Втім, інтереси бізнесу названих країн можна знайти і в самих європейських лобістських групах. Наприклад, майже половина із заявлених в базі Бельгії 517 млн. євро належить расквартированным в Брюсселі представництвам всесвітніх юридичних та консалтингових фірм, замовники яких розкидані по всій планеті.
Прийнято вважати, що лобісти не застосовують прямий підкуп чиновників, а використовують тільки власні авторитет і вплив. Тим не менш, в суспільстві діяльність лобістських груп користується поганою репутацією. Людей не обдуриш. Вони бачать, як відставні чиновники легко знаходять теплі місця в приватних комерційних фірмах, а потім активно просувають їх інтереси через владні структури.
Рік тому організація Transparency International підготувала спеціальну доповідь з даної теми. У ньому наведено дивують світ факти: «30 відсотків колишніх європарламентарів і більше 50 відсотків екс-комісарів Єврокомісії внесені в європейський реєстр лобістів». Публікація доповіді збіглася в часі зі скандалом навколо колишнього голови Єврокомісії Жозе Мануела Баррозу.
Баррозу буквально через 18 місяців (це обмеження обумовлено правилами ЄС) після своєї відставки перейшов на роботу в американський інвестиційний банк Goldman Sachs. В Європі з цим банком пов’язують важку фінансову кризу 2008 року. Баррозу тоді керував Єврокомісією, тому його перехід в Goldman Sachs, з-за якого постраждала економіка ЄС, викликало законне обурення в Старому Світі.
Жан-Клод Юнкер, наступник Баррозу в Єврокомісії, поспіхом запропонував збільшити термін, протягом якого колишнім єврокомісарам повинно бути заборонено займати посади в приватних компаніях: підняти цей термін до двох років для європейських комісарів і до трьох років для голів Єврокомісії. Потім обурення вляглося. Забулося і пропозиція Юнкера.
Тепер ЗМІ зрідка лають європейські правила. Наприклад, що у європарламентарів взагалі немає ніяких обмежень. Вони відразу по закінченню депутатських повноважень можуть дружними рядами йти (і, до речі, йдуть!) хоч у приватні, хоч в лобістські структури. А в ряді західних країн (в Канаді, зокрема для колишніх депутатів введений п’ятирічна заборона на роботу у приватному бізнесі. За цим суворо стежать спеціальні комісії.
У Європі до таких обмежень справа не дійшла. Зате за останні роки число лобістів зросла в півтора рази – з 10 до 15 тисяч. Нове звернення ЗМІ до цієї теми показує, що проблема вже вийшла за межі владних кабінетів і почала цікавити суспільство. Люди стали розуміти: лобістські групи працюють проти них.
Рано чи пізно, але це може стати приводом для гострого соціального конфлікту…
Автор:Геннадій ГрановскийИспользованы фотографії:Dimitris Vetsikas
