«добувачі» брухту металу почали повально тягнути в пункти прийому бачки з громадських туалетів.
Цікаво, що для збереження і унітази раніше ставили по-іншому. У радянські часи унітази кріпили до спеціальної дерев’яної підставки. Дерево з часом починало «ходити» від зміни вологості, а потім — і підгнивати. Унітаз починав хитатися. Тому його підставу вмуровували в бетон. Особливо часто так чинили в громадських туалетах. Можна було бачити і повністю металеві чаші, цілком вмуровані в підлогу або п’єдестал.
шумно!
Якщо унітаз з високим бачком більш економічний і гігієнічний, то чому їх перестали випускати і використовувати?
У такої конструкції був істотний недолік. При змиві труба не просто шуміла, а ревіла. Тому поступово світ перейшов на цілком порцелянові «компакти» з бачком безпосередньо над унітазом. Та й металеві труби в більшості випадків вже змінили більш сучасні варіанти.
