В Районі Стамбула Фатіх неподалік від Акведука знаходиться церква, в яку приходять люди різних релігій. Всі вони приходять з однією метою – купити ключик, відкрити їм заповітну ікону і попросити про виконання бажання. А оскільки бажання виконуються тут тільки в перший день кожного місяця, тому храм так і називається – церква Одного дня.
Але це не єдина назва церкви. Її ще називають церква Виконання бажань, Діви Марії, Святого джерела, Ключів. І для того, щоб знайти її досить буде назвати будь-яке з цих назв – місце відоме як серед місцевих жителів, так і серед туристів.
У цьому можна переконатися, якщо відвідати церкву в перший день будь-якого місяця. Саме в такі дні при вході до храму вишиковується велика черга очікують. Всі вони хочуть перевірити на собі здатність храму здійснювати бажання. Хоча працює він ще по вівторках та четвергах.
Про церкви Одного дня хоч і знають на весь світ, але мало що відомо з історичної точки зору. Не встановлена навіть більш-менш точна дата її будівництва. Але судячи з того, що в саду церкви лежать уламки античних колон, можна припустити, що колись на цьому місці стояв візантійський храм. І таких уламків з часів античності в столиці Туреччини багато, варто лише придивитися, гуляючи по місту.
Існує місцева легенда про те, як у 18 столітті сад, в якому зараз стоїть церква Одного дня, був куплений одним греком. Як-то раз його дочки Марії приснився сон, в якому з’явилася до неї сама Пресвята Діва. І розповіла про цілющому джерелі води, який знаходиться прямо в їхньому саду. Пресвята Діва навіть уточнила, в якому саме місці необхідно шукати, щоб знайти джерело. Вранці Марія розповіла про незвичайний сон, і вся сім’я вирушила на пошуки зазначеного Дівою Марією місця. І, звичайно, знайшли джерело, а в якості подяки встановили церкву в ім’я Пресвятої Діви Марії.
Для того, щоб спробувати на смак воду з джерела, необхідно спуститися в підвальне приміщення храму. Хоча ті, хто випив її, зазначають, що вода не дуже смачна. Але в те, що вона допомагає зцілятися від хвороб, вірять багато. Тому до джерела часто стоїть черга.
Ще одну свою назву – церква Ключів – храм отримав з-за особливого порядку, за яким потрібно виконувати бажання. При вході необхідно придбати ключ або кілька ключів – все залежить від кількості загадываемых бажань. Потім з цими ключами треба підійти до ікон, яких тут дуже багато і практично всі вони сховані за дерев’яними окладами. Ось ці оклади і треба відкрити за допомогою ключів. При цьому потрібно молитися або просто говорити і думати про найзаповітніше.
А далі цей ключ потрібно забрати з собою і чекати, поки бажання збудеться. Після цього приїхати назад, щоб повернути ключ. А ще і дуже бажано – роздати солодощі у дворі храму. Завдяки такій традиції тут завжди хтось пригощає парафіян печивом, пахлавою або просто цукром.
З-за такого кругообігу ключів, місцевим священнослужителям не доводиться робити нові. І це при тому, що щомісяця з храму забирають до трьох тисяч ключів. Деякі навіть приїжджають із записками від родичів і друзів, які не змогли відвідати церкву, але теж хочуть виконати мрії. Вони просять покласти записку всередину ікони і взяти для них ключик.
Ще одна відмінність цього храму від будь-якого іншого полягає в тому, що сюди можуть приходити люди різних віросповідань. Цікаво спостерігати за цієї незвичної черги з мусульман, православних і католиків, яких благословляє грецький священик із сусіднього храму.
