Весна! Мій світ – чистий, ніжний, зрозумілий. Світ, де відступають зло і печаль. Споглядання, нескінченне споглядання, з’єднання з природою…
У вікна, перебиваючи один одного, вриваються запахи квітучих яблунь, свіжоскошеної трави, тюльпанів та бузку. Очманілий соловей вже не розрізняє днів і ночей, палко закликаючи свою кохану; несміливо, немов усвідомлюючи свою недоречність, подають голоси жаби.
У покривалі ранкових снів
Земля прокинеться.
Ароматом трав і квітів
Вона наллється!
Солов’їній трелью співає
весна і птиці
Знову прилетять з півдня.
Крапелькою сльози впаде
Дощ боязкий з неба.
Легкий вітер знов принесе
Нам запах снігу.
І закрутить у танці весна
Прозоре повітря
Так чистий і свіжий.
Немов чарівниця з дитячого сну
Приходить до нас весна!
Зима закінчиться усмішкою Весни,
Замовкнуть хурделиці і холодні заметілі,
І розчинить крапель морозні сліди,
Розфарбувавши світ кришталевої аквареллю.
Крізь промінчики тепла проллється світло,
Даруючи природі силу пробудження,
І ясноокий сонячний світанок
Намалює красу небес миттю…
Нехай не тривожить солодкий чуйний сон
Сивий лютий, оповитий туманом.
А за вікном безтурботний пташиний хор
Заспіває про ніжність Весни бажаною…
