Всі захоплюються Девідом Копперфильдом – відомим американським фокусником і ілюзіоністом, і він, безперечно, заслуговує захоплення. Однак у Радянському Союзі теж був свій «Копперфільд» — Ігор Кіо, який був нітрохи не менш талановитий, ніж його американський колега. Але про нього і його долі, на жаль, мало хто знає…
Родина
Ігор Кіо походив з відомої циркової династії. Його батько — Еміль, мама – Євгенія. Різниця між батьками становила двадцять років (мама віком; до неї батько вже був одружений). Батьки Ігоря прожили разом 26 років, крім Ігоря, у них був ще й молодший син – Еміль.
Чому Кио
Кіо – не справжнє прізвище Еміля Теодоровича, отця Ігоря. Достеменно невідомо, як саме стався цей псевдонім. Існує кілька версій.
За однією, артист проходив повз кінотеатр, на якому у вивісці не горіла літера «н»; за другою, Кіо – прізвище французького походження, за третьою – біля будинку Кіо була синагога, звідки долинали крики «Ткио! Ткио!». Є і четверта: це акронім від «Чаклун з Осетії» (Еміль Кіо народився саме там) або від «як цікаво обманювати».
Дитинство
Ігор Еміль Кіо з’явився на світ у Москві в 1944 році, 13 березня. В ранньому дитинстві він демонстрував очевидну схильність до спорту, займався футболом і робив певні успіхи. У хлопчика був талант до гри – він володів почуттям голи, був нападником і, можливо, міг би досягти чималих висот. Але батьки розпорядилася інакше: отець побажав, щоб син продовжив сімейну династію, і вже в 1959 році, в п’ятнадцять років, Ігор вийшов на арену, залишивши футбол і спорт. До смерті батька (в 1965 році) Ігор виступав разом з ним у якості асистента.
Власна програма
Виступати самостійно Ігор почав, як вже було сказано вище, з 1965 року. У свою програму він включив як особисто придумані номери, так і ті, що вони показували разом з батьком. У другій половині шістдесятих він багато гастролював, в тому числі по зарубіжжю – побував у Японії, Бельгії, Сполучених Штатах, Франції, Німеччині та багатьох інших країнах.
В кінці сімдесятих з’явилися два нових шоу – «Вибране» і «Раз-два-три»: там були старі, що вже стали класичними, номери, так і абсолютно нові трюки. З тих пір із завидною постійністю випускалися нові шоу-програми отримав певну популярність і ім’я Ігоря – «Без ілюзій» в Театрі естради (у ній брали участь естрадні артисти), «В шість годин вечора після зими», «Чарівник двадцятого століття» та інші. Ще в 1989 році Ігор Емільович покинув цирк і створив власну фірму під назвою «Шоу-ілюзіон Ігоря Кіо». Вона займалася організацією гастролей і виступів – не тільки ілюзіоніста, але і інших артистів.
Останні роки життя
За кілька років до своєї смерті Ігор Емільович отримав звання почесного академіка Національної академії циркового мистецтва, а також звання народного артиста країни. Саме це – «Народний артист Росії» — і висічено на його пам’ятнику на могилі, розташованої на Новодівичому кладовищі столиці.
Помер Ігор Кіо 30 серпня 2006 року, йому було всього шістдесят два. Причинами смерті артиста стали цукровий діабет, від якого Кіо страждав довгі роки, і загострена форма пневмонії.
Фокуси
Не секрет, що багато фокусники та ілюзіоністи копіюють і навіть крадуть найцікавіші з їх точок зору трюки один у одного. Патентів на фокуси не існує, оскільки, згідно з законодавством країни, до запатентованому винаходу отримують доступ усі бажаючі – в цьому випадку фокус перестає бути загадкою. Отже, жоден трюкач не застрахований від того, що винайдений ним фокус не подглядит його колега і не візьме собі.
Сам Кіо зізнавався, що для нього багато трюків Девіда Копперфільда, які для більшості глядачів були і донині залишаються таємничої загадкою, були простими, зрозумілими і очевидними. Ігор Емільович стверджував, що повторив би їх з легкістю, однак не міг це зробити за браком фінансування. Тим не менш він не приховував, що далеко не всі фокуси, исполнявшиеся їм на його шоу, були придумані ним самим.
Особисте життя Ігоря Кіо
Ігор Емільович був харизматичним і привабливим чоловіком, у якого ніколи не було нестачі в шанувальниць. Жінки завжди вішалися йому на шию, а він не був проти, оскільки був дивно велелюбної натурою. За всю свою життя у ілюзіоніста було незліченну кількість романів (і один з них, між іншим, з примадонною – Аллою Борисівною Пугачовою: під час їхньої спільної роботи над шоу «Атракціон» у вісімдесятих роках), проте лише три з них закінчилися весіллям.
Першою дружиною Ігоря стала Галина Леонідівна Брежнєва – дочка майбутнього генсека країни. На момент знайомства Ігоря та Галини Брежнєв ще не зайняв свій високий пост, проте знаходився вже на досить почесною, солідної посади. Галині тоді було 32, вона була заміжня – за цирковим эквилибристом Євгеном Мілаєвим. А Ігорю виповнилося лише вісімнадцять – і він закохався в красуню Галину зі всієї юнацької палкістю. Встояти перед його натиском було неможливо – і Галина не встояла. Вони таємно одружилися, до цього Галина розлучилася з Мілаєвим – і закохані втекли. Як багато пізніше говорив Ігор Кіо, їх відомі прізвища (адже батько Ігоря теж був досить відомою фігурою) тільки перешкодили їм. Дізнавшись, з ким і куди вирушила дочка, Леонід Ілліч діяв, не роздумуючи. За його наказом у Ігоря та Галини відібрали паспорти і розвели їх – без їх участі. Таким чином у шлюбі закохані пробули всього дев’ять днів.
Це, втім, не завадило їм продовжувати відносини – ще цілих чотири роки, що було вельми непросто: і за Ігорем, і за Галиною стежили співробітники КДБ, і їм доводилося максимально шифруватися. Однак закоханим довелося розлучитися, коли Брежнєв став генсеком СРСР. Тим не менш до кінця життя Ігор зберіг теплі спогади про Галину і називав її однією з найбільш чудових жінок, яких він тільки знав.
Після всієї цієї історії батько Ігоря, Еміль Теодорович, який бажав, щоб син схаменувся і створив сім’ю з кимось із циркових, спішно знайшов йому в дружини циркову артистку – Іоланту Ольховикову, яка теж походила з династії циркачів. Іоланта працювала в номері з папугами, була досить гарненькою дівчиною і сподобалася не тільки батька, але і синові.
Шлюб Іоланти та Ігоря тривав одинадцять років, у нього народилася донька Віка. І до пори до часу все було добре, але потім у Ігоря Емільович з’явилася ще одна Віка – його асистентка. До речі, спочатку ні Ігор, ні Віка не звертали один на одного уваги – і він був одружений, і вона заміжня, але потім спалахнула іскорка симпатії стрімко спалахнула величезне полум’я. Ігор Емільович одружився Вікторії і прожив з нею до кінця своїх днів. Дружина асистувала йому і зберігала домашній затишок. Дітей в їх союзі не було – Вікторія Іванівна присвятила всю себе чоловікові, прощала всі його вітряні витівки (яких вистачало – вже згаданий роман з Пугачовою, наприклад, стався вже під час шлюбу з Вікторією) і щиро любила.
Дочка Ігоря Емільович, Віка, деякий час працювала в цирку, а потім вийшла заміж за балетмейстера і з балетом ж зв’язала і своє життя. У неї два сини – Ігор і Микита, обидва вони далекі від циркового мистецтва.
