Коли мова заходить про радянських партизанів, найчастіше згадують Білорусі, яка в роки Великої Вітчизняної війни перебувала в глибокому тилу Вермахту. Між тим, куди важче доводилося партизанам на території Росії – тут вони билися в прифронтовій смузі. Однією з найвідоміших стала діяла поблизу Північно-Західного фронту партизанська бригада під командуванням старшого лейтенанта (згодом майора Олександра Германа. Фашисти не випадково приходили в жах при одному згадуванні. При чисельності бригади до 2,5 тисячі осіб до вересня 1943 року «германовские» партизани знищили більше 9 тисяч рядових і офіцерів противника.
Німець проти Вермахту
Етнічний німець Олександр Герман був направлений в партизани прямо з армійського штабу. На той час за плечима 26-річного уродженця Петрограда було закінчене бронетанкове училище і 2 курсу Військової академії імені Фрунзе. Тактика посилення партизанського руху за рахунок професійних військових добре себе зарекомендувала під час війни. Загони, сформовані з червоноармійців, показували куди кращу результативність, ніж «стихійні».
Спочатку Герман був заступником командира 2-ї особливої партизанської бригади, а влітку 1942 року очолив 3-я Ленінградську партизанську бригаду, покинуту в ліси нинішньої Псковської області.
«Ми змусили фашистів тремтіти»
У загальній складності під керівництвом Олександра Германа діяли 12 партизанських загонів. Володіючи неабиякими командирськими здібностями, він успішно застосовував тактику швидкісних рейдів і маневрів в умовах пересіченій болотистій місцевості, де була безсила ворожа артилерія. Герман мав незаперечний авторитет серед бійців, багато в чому завдяки особистій відкритості і рішучого характеру.
Вже перші досягнуті бригадою результати вражали. Партизани знищили 9 гарнізонів і 50 сільських адміністрацій, очолюваних колабораціоністами. Від угону до Німеччини було врятовано 36 тисяч осіб. До бригади активно прилучалися мешканці окупованих територій – тільки за перші три місяці її чисельність збільшилася втричі.
До середині січня 1943 року на рахунку бригади було вже 1300 убитих «фриців».
«Ми змусили фашистів тремтіти при слові «партизан», — зазначав Олександр Герман в листі своїй дружині Фаїні.
Крім знищення живої сили партизани пустили під укіс десятки залізничних ешелонів і підірвали більше 30 залізничних мостів. Однією з найважливіших операцій бригади стало блокування в лютому 1943 року руху по Староруської залізниці, яка мала велике значення для постачання сил Вермахту. Тим самим партизани підтримали наступ військ Північно-Західного фронту. Протягом трьох днів у німців не було можливості підтягувати резерви до оборонявшимся частинах.
Окупаційна влада всіляко прагнули дискредитувати загони Германа в очах місцевих жителів. З цією метою створювалися помилкові партизанські формування, расправлявшиеся з мирним населенням.
Загибель
Восени 1943 року на знищення бригади Германа були в черговий раз кинуті каральні частини. Фашисти вибрали вдалий момент – бригада вже кілька днів перебувала на одному місці, приймаючи передавалися їм по повітрю з Великої землі ящики зі зброєю, боєприпасами і ліками.
В ніч на 6 вересня в урочищі Житниця передовий партизанський загін потрапив в оточення, проте дав бій карателям. Будучи пораненим, Олександр Герман не дозволив поширювати про це інформацію в загоні.
«Герман в розвівається плащі, з високо піднятим «маузером» ішов у самій гущі атакуючих», — описував поведінку командира комісар його бригади.
У підсумку партизани змогли знищити ворожий гарнізон, проте сам Олександр Герман загинув у бою. Третя куля потрапила йому в голову, коли він вже прямував у бік села.
Вже на наступний день Ленінградський штаб партизанського руху задовольнив прохання партизанів і присвоїв бригаді ім’я командира. Посмертно в 1944 році майор Олександр Герман отримав звання Героя Радянського Союзу.
Тимур Сагдієв
