Ворогами Росії і російського народу був створений чорний міф про те, що величезний Радянський союз був колосом на глиняних ногах. Так само вважали Гітлер і його оточення, але сильно прорахувалися, плануючи з допомогою «блискавичної війни» знищити СРСР.
Мовляв, при всій удаваній військово-економічної могутності, залізної партії влади, непереможною Радянської Армії СРСР сам звалився з-за слабких ударів. Він нібито розсипався від інформаційної війни, яку вів Захід, дій російських дисидентів, націоналістів і демократів. Тобто СРСР був нежиттєздатний, тому й загинув.
В реальності відомо, що навіть наймогутніші держави можуть звалитися із-за маси слабких впливів. Так само можна зруйнувати нинішню єдину наддержаву – Сполучені Штати Америки. Будь-яку систему, навіть саму міцну, в потрібний момент можна зіштовхнути на ту чи іншу траєкторію навіть слабким поштовхом. Створити такий режим, коли зустрічається зовнішній і внутрішній процеси, які вступають в резонанс, і система руйнується. Спочатку руйнуються пропорції, потім рвуться зв’язки, у підсумку елементи системи розсипаються, починається хаос.
У 1986 році стало очевидно, що пізньорадянська «еліта» в масі своїй не бажає нового прориву, не хоче його. У свою чергу, радянський народ, який вже був розкладений брежнєвської «великий угодою» (народ мав можливість споживати незалежно від продуктивності праці, а еліта отримала право на «стабільність», відмова від ривка в майбутнє – комунізм), став суспільством споживачів, обивателів-міщан. Сталінське суспільство творців і виробників було знищено. Радянський народ розбестили.
Таким чином, вийшла гибельная комбінація з матеріальних прагнень радянських «верхів» і «низів». В її основі був банальний матеріалізм, стародавній «золотий телець», який згубив вже багато народів і країн. Еліта шукала можливість перевести народну, державну власність, багатство в особисту узкокорпоративную і швидко знайшла її. Народ в масі своїй прагнув до «халяви», джинсів, ковбасі та жуйці, до «красивого життя» як на Заході (цими картинками радянських громадян постійно напихали) без трудових зусиль, обмеження і самодисципліни. Бажав швидкого і негайного зростання рівня життя, свободи для отримання задоволень. Все це породило внутрішню руйнівну хвилю. І вона наклалася на «холодну», інформаційну війну Заходу проти СРСР-Росії (третя світова війна).
Для реалізації цих матеріальних прагнень використовували кооперативи. Відбулася легалізація приватного сектора. 19 листопада 1986 року вийшов закон СРСР «Про індивідуальну трудову діяльність», який дозволив громадянам і членам їх сімей паралельні заробітки у вільний від основної роботи час; 5 лютого 1987 року Рада Міністрів СРСР дав постанову «Про створення кооперативів по виробництву товарів народного споживання». 26 травня 1988 року був прийнятий закон СРСР «ПРО кооперацію в СРСР», який дозволив кооперативам займатися будь-якими не забороненими законом видами діяльності, в тому числі і торгівлею.
Тільки якщо при Сталіні кооперативи були виробничими, виробляли товари народного споживання, які були в дефіциті, мали навіть свої конструкторські бюро, наукові лабораторії, то при Горбачові кооперативи стали в основному паразитичними торгово-спекулянтскими конторами. Вони займалися відвертою спекуляцією або сумнівними фінансовими операціями. Якщо виробляли товари, то поганої якості. Великою помилкою (або шкідництвом) стало дозвіл створювати кооперативи на вже наявних підприємствах, що зрештою і вбило радянську економіку. Кооперативи стали перекачувати ресурси з реального сектора в сферу споживання, «сірого» і «чорного» ринку. Так, продукція підприємств реалізовувалася через кооперативи за ринковими цінами, кооператив отримував прибуток, а саме підприємство при цьому залишалося без обігових коштів, а держава без податків.
Таким чином, вся діяльність таких контор зводилася до того, що ресурси, товари з держпідприємств бралися за низькими державними цінами, а продавалися на ринку вже через високу ціну або гналися за кордон за валюту. Так був створений досить широкий шар соціальних паразитів-«кооператорів».
Для присвоєного ресурсу створили механізм перерозподілу. З’явилися біржі. В ідеалі вони повинні були доповнити планову економіку. У реальності вони служили для того, щоб окремі струмочки крадіжки і паразитизму були об’єднані в повноводну річку. Те, що урывалось від держави і народу, концентрувалася на біржах. У 1990 році були відкриті Московська товарна біржа, «Аліса» і т. д.
Виникла проблема грошей, їх було мало. А ті, у кого кошти були, не збиралися купувати ресурси і товари за біржовими цінами. Вони взагалі не хотіли нічого створювати і виробляти. Вихід був один: продавати за кордон. Тому монополію держави на зовнішню торгівлю зламали. Кооперативи стали торгувати з іншими державами.
Все це не було наслідком операції ЦРУ США, а стало логічним продовженням процесу руйнування СРСР, запущеним ще в роки Хрущова і Брежнєва, коли відмовилися від сталінського курсу і уклали з народом СРСР «велику угоду». При Андропові і Горбачова цей руйнівний процес вийшов на фінішну пряму, коли радянська еліта вирішила здати СРСР Заходу. Укласти «велику угоду» вже з господарями Заходу.
Паразитарні, спекулятивні кооперативи, біржі і руйнування монополії держави на зовнішню монополію порушили зовнішні пропорції радянського господарства. Економіка СРСР базувалася на міжгалузевих балансах і пропорціях. Держплан СРСР вважав яка частка повинна бути у важкої промисловості, легкої і харчової, скільки потрібно добути сировини, щоб забезпечити галузі, скільки закупити за кордоном. Але коли ресурси стали витрачати поза чітких пропорцій, їх почали вивозити за кордон, то почався безлад, хаос. Баланс був зруйнований, утворився пролом в яку йшли ресурси, товари країни і гроші, за них отримані.
Тобто сама радянська верхівка зламала господарство СРСР. Принагідно були запущені процеси гласності, демократизації та ін. Зрозуміло, що на Заході це все прекрасно бачили. Розумним і хижим західникам, які десятиліття безуспішно намагалися зруйнувати Союз, залишалося лише накласти на цю потужну внутрішню руйнівну хвилю хвилі зовнішніх впливів. При цьому західники на цьому ще і відмінно заробили. В обмін на цінні російські ресурси, багатства СРСР (а потім і Російської Федерації) стали сбагривать всякий залежаний товар, який вважався в СРСР-Росії величезним дефіцитом. Так почалося нове тотальне розграбування великої Росії (перше було організовано в ході Першої світової і Громадянської воєн). З СРСР задешево йшли безцінні ресурси, які віддавали за копійчані, часто неякісні товари. Начебто продовольчих товарів, які на Заході викидають або відправляють у «бананові республіки» як гуманітарну допомогу. За всяке сміття, застарілу техніку, ширвжиток, неякісну їжу з країни вивозили кольорові та рідкісноземельні метали, стратегічна сировина, золото, продукти хімічної промисловості та нафтової галузі і т. д.
Все це викликало зростання цін в країні і розвал фінансової системи. Магазини спорожніли. Дві хвилі наклалися один на одного. Всередині країни – капітуляція радянської «еліти», розкрадання країни майбутніми капіталістами і буржуазією (нової торгово-спекулятивної, мародерской «еліти», в основі існування якої тільки «торгівля» ресурсами країни, майбутнім народу) і зовнішня – здача доларової системі, швидко зростаюча фінансова залежність.
Пропорції порівняльної прибутковості торгівлі і виробництва були зруйновані, почався катастрофічний дисбаланс – торгувати стало набагато вигідніше, ніж виробляти. Відведення ресурсів з країни за кордон викликав зростання цін в країні, різко збільшив витрати виробництва. А для нових «підприємців-кооператорів» бартерна торгівля стала надприбутковою справою. За кордон відправляли сировину, матеріали, які вдома коштували копійки, а з-за кордону завозили і дуже дорого продавали дефіцитні товари, отримуючи величезну надприбуток. Виробляти стало невигідно, легше стало торгувати, бути паразитом-мародером.
Зрозуміло, що радянське господарство в такій ситуації стало вмирати. Виробляти щось для радянських громадян було невигідно. В першу чергу стало вмирати виробництво дешевих товарів народного споживання. Розпочався товарний голод. Магазини спорожніли. При цьому зазвичай холодильники були повними, а квартири забиті предметами побуту, технікою. Частково це було викликано і прямим саботажем. М’ясо, рибу та інші товари не довозили до Москви, просто звалювали в балки, щоб підготувати «низи» до контрреволюції. Викликати соціальну напруженість. Були підготовлені спалахи невдоволення, ненависть до власної країни. На околицях все це було підігріте націоналізмом, сепаратизмом.
Намагаючись зберегти рівень життя, люди все більше грошей витрачали на споживання (така ж ситуація склалася в останні роки і в РФ). Накопичення припинилося. Частка споживання в національному доході різко зросла. Почалося саморуйнування. З-за загального обвалу системи, щоб підтримувати поточне функціонування, стали використовувати ресурси для розвитку. У підсумку найсильніший удар був нанесений з тим галузям СРСР, які представляли конкурентну загрозу Захід, авіаційної, атомної, космічної галузей, військово-промислового комплексу. В останні роки СРСР прискорено проїдав майбутнє. Отриману валюту витрачали на «ніжки Буша», банкове пиво і ковбасу, замість того щоб витрачати кошти на розвиток, нові, високі технології і виробництва. Але навіть це вже не могло компенсувати падіння господарства країни і рівня життя народу.
Підсумки були сумними, страшними. Товариство розкладалося. Розпочалася кримінальна революція, супутник будь-якої смути в Росії. Розвал СРСР, розгул безмозкої мітингування і дикого родоплемінного націоналізму. Так знищили радянську цивілізацію.
Ще до падіння СРСР всередині радянської верхівки була створена «нова еліта» — «молоді реформатори-демократи». Гайдар, Чубайс і інші реформатори-руйнівники. Вони прийшли до висновку, що радянська система вижити не може, вона нежиттєздатна. Країна на межі соціальної катастрофи, громадянської війни. Щоб уникнути її, потрібно включити Росію в західну систему, капіталізм. Всередині країни зробити те ж саме, що і на Заході. Це єдиний порятунок – революційно, одним ривком побудувати «ринок» в Росії. Так Росію зробили колонією Заходу.
Розвал виробництва продовжувався, падав рівень життя населення, держава різко скоротило витрати на науку, освіту, просвітництво, культуру в цілому, і капітальні вкладення. Також різко впали витрати на оборону, була припинена допомогу розвиваючим країнам (тільки це дало Росії десятки мільярдів доларів). І все це було просто проїдені і розкрадено. Нова «еліта» з’їдала майбутнє російської цивілізації. Країни Заходу, міжнародні фінансові структури кидали Росії кредити, але вони йшли не на нові технології і виробництва, а просто проїдалися. При цьому країна і народ закабалялись, залазили в непідйомні борги. МВФ з самого початку давав кредити тільки на споживання. А потім кредити стали давати, щоб погасити відсотки за раніше виданими позиками.
Таким чином, в 1991 році відбулася контрреволюція. Росію захопили соціальні паразити, злодії-мародери. Росія була розгромлена в третій світовій війні, що призвело: до переділу карти світу і кордонів; переділу сфер впливу; переділу ринків збуту; репараціях і контрибуциям. Господарі Заходу казково збагатилися при розвалі і розграбуванні радянської цивілізації і соціалістичного табору. Це допомогло США і Заходу вискочити з ями третього етапу кризи капіталізму, продовжити своє існування. У Росії ж почався геноцид корінних народів російської цивілізації (перш за все російського суперетносу) під виглядом «реформ».
Автор:Самсонов Олександр
