Посиділи ми нещодавно зі старими друганами і раптом згадали, як у далекому 1977 році ми відпочивали влітку в Судаку і Новому світі в тоді ще нашому, радянському Криму.
Один наш товариш у той час захоплювався фотографією і завдяки йому, ми зараз маємо можливість згадати ті благословенні часи, які він зафіксував на слайдах чудової фірми ORWO НДР.
Повинен зауважити, що цьому безтурботному відпочинку передувала двомісячна важка фізична робота в штампувальному виробництві «Автовазу», де ми тоді проходили переддипломну практику.
На першому знімку вид пляжу сел. Судак
Прилетівши прямим рейсом з Самари в Судак ( в ті часи практично всі обласні центри СРСР були пов’язані прямим авіасполученням і квиток коштував щось трохи більше 20 рублів або половину стипухи) , ми на рейсовому автобусі добралися до Судака.
Тут ми потрапили в міцні обійми дебелої жінки, яка тут же розмістила нас якоюсь дерев’яною халупі у себе у дворі. З плюсів: відносна близькість до моря, йти до пляжу хвилин 10 і дешевизна ( рубль за ніч з носа), з мінусів: відсутність усіх зручностей, включаючи душ( вмивалися з рукомийника).
До речі, помитися нормально нам вдалося за три тижні всього три рази ось у цьому чудовому військовому санаторії (на знімку вище), куди нас проводив наш новий знайомий військовий літун по імені Вітьок ( на знімку нижче сидить на човні ззаду), від якого в наш лексикон на все життя увійшла приказка:
— Коли я вип’ю, у мене х*й ведучий, сам ведений!
В інший час ми милися з милом і мочалкою, ви не повірите, в море! Задоволення, я вам доповім, нижче середнього, але так як ми болю молоді, веселі, безтурботні і постійно п’яні чудовим сухим кримським вином по 20 коп. склянку , це дрібне незручність нітрохи не псувало нам настрою!
До речі, сухе вино, брали як правило біле, бо неподалік був знаменитий Новосвітське завод шампанських вин і Судак завозили відмінне сухе вино, яке він не встигав переробляти в шампанське, можна було купити або в бочках, або в автоматах.
Трьох банок на трьох цілком вистачало, щоб весь вечір відчувати себе відмінно і вранці не страждати з похмела. В таких автоматах продавалося дуже смачне, крижане місцеве пиво по 20 коп. склянку.
Це, до речі, той самий фотограф Жора з банкою того самого новосветского сухого білого, ось така трилітрова банка вина коштувала три рубля.
Жора на тлі тих самих автоматів з вином. І він зовсім не дебіл, просто пика така;):
він з бодуна, і в неї на оці виліз ячмінь.
Так, саме тоді ми відкрили для себе чудову гру під назвою преферанс!
— Схоже, мізер ловлений!
— Хоча…
Ще кілька фото з видами пляжу р. Судак
Ще до виїзду на відпочинок, ми домовилися з нашими корефанами в Самарі( теж студентами, які зібралися відпочивати в Новому Світлі) про спільну напідпитку, вирішили, що спочатку вони приїдуть до нас в гості в Судак, а потім ми підемо до них назад у Новий Світ по гірській дорозі небаченої краси.
І вони приїхали, але провівши в Судаку, наші гості заявили, що:
— Судак фігня, вся краса цього світу сконцентрована в Новому Світлі і ми пішли…
Дійсно, дорога була небаченої краси:
Але довжина у неї і крутизна були, мама не горюй!
Вид з моря ( зняли потім)
Але, все колись закінчується і ми,нарешті, підійшли до Нового світла і тут нас зустріла ось така краса:
Досі пам’ятаю, як далеко здавалося було море,з такою, начебто невеликої висоти. Але, ми ж пацани, треба стрибати!
Далі були підвали князя Голіцина, але ми в них чомусь не потрапили, мабуть, були закриті.
Так, походили навколо, та близько, пофоткались і все…
Так, я забув сказати, що в похід ми взяли трохи банок того самого сухого…
Тому, наш дорогий Жора сильно напився і слайдів з Нового Світу у нас немає …
Враховуючи, що з того часу пройшло більше 40 років, що міг забути, щось переплутати, так що, строго не судіть …
