Психологи санкт-петербурзького державного університету спільно з колегами з пловдивского університету (болгарія) з’ясували, що за час самоізоляції люди стали менше відчувати себе самотніми. Результати дослідження, виконаного за підтримки російського фонду фундаментальних досліджень і національного наукового фонду болгарії, опубліковані в international journal of enviromental research and public health.
Найчастіше слово «самотність» має негативний підтекст і пов’язане зі стресами, можливо, депресивними настроями або негативними подіями в житті. Однак, як відзначають психологи, щоб ефективно спілкуватися з людьми, потрібно також мати можливість проводити час наодинці з собою. Таке явище називається динамічним самотністю-станом, при якому людині необхідні соціальні зв’язки, проте періоди наодинці з собою дозволяють заповнювати ресурс і зберігати соціальну активність.
Особисту оцінку самотності як позитивну або негативну багато в чому визначають вік, соціальний і культурний контекст і ряд інших факторів. Саме тому дослідники пропонують вивчати самотність як багатоплановий соціальний конструкт, приділяючи увагу різним аспектам:
- сімейному емоційному самотності, яке можна відчувати у відносинах з родичами;
- несімейному емоційному самотності, пов’язаному з дружніми відносинами;
- самотності в романтичних відносинах, яке визначається наявністю або відсутністю романтичних зв’язків;
- романтичному емоційному самотності, що випробовується в існуючих відносинах і пов’язаному з нестачею емоційного зворотного зв’язку від партнера;
- загальному переживанню самотності;
- залежності від спілкування, прагненню до відносин, щоб не залишатися самотнім;
- позитивному самотності, оцінюваному як можливість для саморозвитку і заповнення ресурсу.
У період пандемії covid — 19 багато дослідників прогнозували підвищення рівня самотності через істотне обмеження соціальних контактів і звичних дій (таких як подорожі, публічні заходи та інші). Однак, як з’ясували психологи спбгу, ізоляція призвела до збільшення часу, який люди проводять з членами сім’ї, що знизило загальний рівень самотності на 5-8% в порівнянні зі значеннями, отриманими до пандемії.
» як це не дивно-ізоляція призвела до збільшення реального спілкування між людьми, в сім’ї. Одна справа, коли ви бачите один одного вранці і ввечері, і зовсім інша, коли проводите разом цілий день. Навіть незважаючи на роботу або навчання, ви все одно перебуваєте в одному просторі, починаєте спілкуватися, інакше вибудовувати свій графік», — пояснила автор дослідження, виконуюча обов’язки завідувача кафедри психології розвитку та диференціальної психології спбду доктор психологічних наук ольга стрижицька.
Своє дослідження самотності експерти спбгу почали в 2019 році — ще до появи нової коронавірусної інфекції. За цей час психологам вдалося зібрати відомості за рівнем самотності в санкт-петербурзі. Пізніше вчені продовжили вивчати динаміку в період пандемії і об’єднали зусилля з психологами з болгарії, які також займалися вивченням самотності.
Всього в дослідженні взяли участь близько 900 осіб середнього та старшого віку (35-59 років). Для оцінки вчені використовували шкалу соціальної та емоційної самотності (selsa-s) для дорослих і літніх людей, багатовимірний перелік досвіду самотності і демографічні дані. Так, наприклад, у людей у віці від 35 до 44 років під час пандемії спостерігалося найбільше зниження контактів з друзями, при цьому в зазначеному віці даний показник найсильніше впливає на загальне відчуття самотності.
Для більшості людей характерно динамічне самотність з тимчасовою потребою проводити час наодинці з собою, проте іноді зустрічаються і крайні прояви: або людина не бажає спілкуватися з людьми, або, навпаки, занадто залежний від спілкування.
» на початковому етапі дослідження ми проводили коротке опитування, в якому взяли участь близько 400 чоловік з санкт-петербурга і з болгарії. На питання » чи хотіли б ви жити в світі, де не можна ніколи залишитися одному-ні на день, ні на годину?»тільки один з опитуваних відповів позитивно», — розповіла ольга стрижицька.
Згідно з результатами проведеного дослідження, загальний досвід самотності, позитивного самотності, сімейного емоційного самотності і самотності в романтичних відносинах під час пандемії знизився. При цьому показники залежності від спілкування, несімейних емоційних відносин і романтичних емоційних відносин практично не змінилися.
Як відзначають психологи, в допандемійній вибірці середнього віку загальне переживання самотності описувалося всіма характеристиками, крім самотності в романтичних відносинах. При цьому під час пандемії загальне переживання самотності передбачалося лише однією змінною — несімейними емоційними відносинами. Це говорить про істотне зниження рівня самотності в сім’ї і про скорочення спілкування з друзями і колегами. За словами дослідників, вимушена ізоляція призвела до тіснішої взаємодії на рівні сім’ї: більше 60% учасників дослідження були одружені або мали партнерів, для інших відносини в сім’ї визначалися неромантичною взаємодією з родичами.
Для старшої групи вибірки (45-59 років) самотність до пандемії багато в чому визначалася емоційною взаємодією з людьми в сім’ї та за її межами. Під час самоізоляції характеристика самотності в цій групі стала різноманітнішою: загальний рівень переживання самотності визначався сукупністю залежності від спілкування, позитивного самотності, а також сімейного і несімейного емоційного самотності. Як відзначають психологи, такі результати свідчать про те, що представники старшої групи з вибірки періоду пандемії можуть по-різному оцінювати ступінь своєї самотності в залежності від емоційного зворотного зв’язку, який вони отримують від інших людей — як в сім’ї, так і за її межами, важливою стає саме емоційна складова.
Вчені припускають, що зниження рівня самотності пов’язано не тільки з обмеженням фізичних пересувань, також в цьому велику роль відіграє страх за своїх близьких. Поява реальної небезпеки призвела до того, що люди стали більше часу перебувати разом, обмінюватися інформацією та особистими враженнями, піклуватися один про одного. Тобто відносини в родині стали ближче.
Дослідники підкреслюють, що самотність відзначається у всіх віках і періодах дорослого життя, проте оцінка багато в чому пов’язана не з віком, а з особистим досвідом людини. Так, наприклад, оцінка пандемії і вимушених обмежень може бути різною, оскільки визначається як об’єктивними соціальними ситуаціями, так і особистими реакціями, установками, стратегіями подолання, що визначаються його психологічними особливостями.
За словами ольги стрижицької, щоб ефективно працювати з переживаннями самотності, потрібен більш детальний аналіз: в яких сферах людина відчуває себе самотньою, з чим саме це пов’язано. Відповіді на ці питання допоможуть визначити, де знайти ресурс, щоб впоратися з самотністю, а також зрозуміти, з якими характеристиками необхідно працювати. Особливо це важливо для аналізу критичних ситуацій, таких як пандемія та її вплив. Як відзначають вчені, дослідження психологічного впливу пандемії нової коронавірусної інфекції не тільки допоможе краще вивчити психологію людини, але і підготуватися до інших екстремальних ситуацій життя, зрозуміти, які реакції це може викликати і на що варто звернути більше уваги, щоб зберегти психологічне здоров’я.
«можливо, якщо в стандартний опитування для оцінки стану людини додати оцінку рівня самотності, це дасть додаткову інформацію про особистість і переживання конкретної людини. У майбутньому ми б хотіли дослідити, як самотність пов’язана з соматичними проявами — зокрема, з реакціями тіла на хворобу, з дотриманням приписів лікаря», — уклала ольга стрижицька.
