Не секрет, що в радянські часи всі фільми піддавалися цензурі. Всі стрічки перед виходом на екрани проходили перевірку. Будь-які сумнівні моменти, які, на думку чиновників, могли спричинити неправильне тлумачення, безжально вирізалися. Скільки цікавих кадрів не побачили глядачі, сказати складно. В кращому випадку з фільмів вирізали те, на що вказувала комісія, а в гіршому стрічку взагалі могли заборонити і покласти припадати пилом на полиці, так і не випустивши в прокат. Історії відомо досить багато подібних випадків.
Всі ми обожнюємо комедії Леоніда Гайдая, які стали класикою радянського кіно. Його безсмертні фільми з задоволенням глядачі дивляться і донині. Варто сказати, що всі роботи режисера розглядалися цензорами з особливою увагою. Винятком не став і фільм «Іван Васильович змінює професію». Як ви гадаєте, що могло не сподобатися цензорам в такій позитивній комедії? Чиновники неоднозначно зустріли образ царя. Їм абсолютно не сподобалося, що Іван Грозний у стрічці є комедійним героєм. Все-таки це історична особистість! В результаті з фільму безслідно зник епізод з царем на кухні Шурика, який смажив котлети. Дійсно, як це Іван Васильович може готувати! Не царська це справа! І взагалі, цензорам здалося нешанобливо виставляти Івана Васильовича в комедійному ключі. Але тут вже точно нічого не можна було вдіяти, інакше фільм би довелося просто не випустити в прокат.
Інші епізоди фільму несильно постраждали від цензури. Сумнівно тільки виглядала гола дама на сувенірній ручці Милославського, яку він підніс у дар послові. Але тут вдалося обмежитися вилученням великого плану. І без нього епізод був зрозумілий. Всі глядачі бачили подібні ручки, хоч вони і були дефіцитом. Тому було цілком зрозуміло, чому у посла був такий здивований погляд.
Змінені репліки
Ще один кадр викликав невдоволення чиновників. Пам’ятайте бенкет з участю Івана Васильовича та Милославського? У першому варіанті на питання царя: «За чий рахунок цей банкет? Хто буде оплачувати?», князь відповідає: «Народ, батюшка, народ». Звичайно, цензура не могла пропустити таку репліку. Чиновники побачили в таких словах якийсь натяк. Тому репліка була замінена на більш нейтральний варіант: «У всякому разі, не ми».
Більш серйозних поправок у фільм не вносили. Правда, замість слів «Мир, дружба» Бунша говорить послу: «Гітлер капут!». Нам здається, що в такому варіанті епізод навіть вийшов ще більш смішним. У будь-якому випадку комедія не постраждала після правок і не втратила первісного сенсу, хоча перед початком зйомок друзі пророкували Гайдаю, що в задуманому контексті його творіння ляже припадати пилом на полиці. Але режисера це не зупинило. В результаті ми довгі роки насолоджуємося його чудовою комедією.
«Кавказька полонянка» теж піддалася деяким змінам. Фільм пройшов «сім кіл цензури». Негативний персонаж, образ якого настільки вдало втілив у життя Володимир Етуш, спочатку повинен був носити прізвище Охохов. Але цензура порекомендувала режисерові змінити прізвище, оскільки знайшовся високопоставлений чиновник з таким прізвищем. До того ж, в Кабардино-Балкарії головою ради міністрів був Аслан Ахохов… Звичайно, таке прізвище було використовувати не можна.
Гайдай вніс зміни, назвавши героя товаришем Сааховым. Але і тут виявилося, що на Мосфільмі є партійний діяч Сааков. Складно сказати, скільки б ганяли режисера, якби не втрутилася Фурцева. Вона справедливо зауважила, що не варто міняти прізвище. Катерина Фурцева сказала: «А якби негативний персонаж носив прізвище Іванов? У міністерстві мало не 200 Іванових, що ж тепер, не можна дурнів називати цим прізвищем?». Після її слів було вирішено нічого не міняти.
Хоча нам важко уявити, що спочатку прізвище звучало інакше, ми настільки звикли до товариша Саахову!
Ведмеді не повинні свербіти!
В «Кавказькій полонянці» дівчина Ніна співає пісеньку, яка стала популярною по всій країні. Не всі знають, що спочатку в тексті присутні слова: «Чешуть ведмеді спини про земну вісь».
Слово «чешуть» цензура не схвалила. Тому у фільмі його замінили на «труться» щоб не бентежити слух глядачів і слухачів.
Також довелося змінити слова пісні, яку виконував у комедії Юрій Нікулін. Актор співав у пісеньці про султана про сто грам (спиртного напою, звичайно). Але подібні слова цілком логічно розцінили як пропаганду пияцтва. У підсумку з пісні пропав один куплет.
І дуже даремно! Слова дуже органічно вписувалися в образ героя. Але з чиновниками не посперечаєшся!
Легендарна комедія, на думку чиновників, була справжнім викликом. Мало того що у фільмі головний герой – алкоголік, управдом – дурнувата дама, спрагла влади, так ще й присутня закордонна повія. Так і модний показ дівчат в міні-бікіні теж можна було трактувати по-різному. А епізод зі стриптизом в готелі – суцільне неподобство з точки зору чиновників.
Картина цілком могла піддатися сильним правкам. Складно уявити, який після цього вона могла стати. Але Гайдай передбачав це, тому завбачливо в кінці поставив епізод з потужним ядерним вибухом на море. Комісії він заявив, що категорично проти прибирати цей момент. Чиновники в замішанні почали вмовляти режисера. Після довгих суперечок Гайдай погодився прибрати епізод, але попросив більше не вносити жодних правок, на що комісія прихильно погодилася. В результаті вийшов чудовий фільм.
Зате завдяки хитрості режисера залишилися багато фрагменти, які хвилі могли вирізати.
«Треба, Федю, треба»
Виявляється, чиновники розпорядилися внести зміни і в комедію Гайдая «Операція «И»…» Фраза: «Треба, Федю, треба» здалася комісії недоречною. В той час СРСР був дуже дружний з Кубою, лідером якої був Фідель Кастро.
Дуже часто в розмові наші громадяни називали главу Куби просто Федьком. Тому чиновники угледіли в простій фразі Шурика якийсь натяк.
Варто сказати, що спочатку комедія не сильно правилася. Її показували в первісному варіанті. Але минув час, і змінилася міжнародна обстановка. Сцену з чорношкірим героєм на будівництві вважають некоректною. Тому Федю, бігає в образі дикуна, наказали прибрати.
Непотрібні епізоди були вирізані, але пізніше їх повернули. Тому зараз ми можемо дивитися практично повний варіант комедії.
Фільм Меньшова міг би бути набагато довшим, якби все той же худрада не прийняв рішення прибрати всі сцени з пияцтвом.
Справа в тому, що як раз в ті роки йшла активна антиалкогольна компанія.
На думку чиновників, зловживання спиртним – це велика проблема, а не гумор. Тому, на жаль, було вирізано безліч епізодів з Юрським. Олександр Михайлов пізніше говорив, що були знищені прекрасні епізоди, які могли стати улюбленими у глядачів.
Замість післямови
Звичайно, нам важко уявити, яким міг би бути той чи інший фільм, якби не вплив всесильного худради. Але навіть у представленому вигляді всі перераховані комедії улюблені нашими глядачами. Можна сміливо назвати безсмертними, адже їх популярність не зменшується з роками. Вона назавжди залишаться класикою нашого кінематографа. Залишається дивуватися, як режисерам вдавалося створювати такі шедеври в умовах цензури. Пройшло багато років, а їх творіння як і раніше улюблені нами.
