Стрілянина в окупованому Берліні: Чому американці стріляли в радянських солдатів

13



У ході спільної окупації Берліна відносини військовослужбовців Червоної Армії і їх західних союзників аж ніяк не були мирними. Між радянськими солдатами і американцями нерідко траплялися перестрілки. І хоча причини конфліктів зовні здавалися «побутовими», за ними відчувалося політичне напруження, врешті-решт зруйнувало антигітлерівську коаліцію.
Вбивство майора Коломойця
Про те, наскільки часто відбувалися трагічні інциденти з участю росіян, свідчать документи архіву окупації Берліна, оприлюднені користувач «Живого Журналу» під ніком Humus в 2011 році. У серпні 1945 року на стіл начальника політуправління групи радянських окупаційних військ у Німеччині лягло донесення про важкому пораненні американськими солдатами майора Михайла Коломойця. Подія трапилася ще 31 липня. Відпущений у місто Коломоєць і двоє його товаришів по службі зайняли кімнату відпочинку в готелі при вокзалі. Коли червоноармійці сіли вечеряти й пити пиво, в кімнату увійшов американський майор Сміт з чотирма рядовими і зажадав звільнити приміщення, здавши при цьому зброя. Коломоєць випровадив американців зі словами, що росіяни зіграли головну роль у розгромі Німеччини, тому ніколи зброї не віддадуть. Незабаром до американцям прибуло підкріплення на двох бронемашинах і трьох автомобілях «Віліс». Товаришів по службі Коломойця стали обшукувати, а американський рядовий Де Фалико відкрив стрілянину з автомата по майору, не побажав зупинитися. В результаті Коломоєць був поранений в живіт, і американці відвезли його у свій шпиталь. Там пацієнт відмовився від допомоги, домігшись відправки до радянських лікарів. Однак операція в госпіталі Червоної Армії в Карлхорсте вже не допомогла – вдень 2 серпня російський офіцер помер.
«В результаті опитування німця, шефа готеля, і польки, працівниці музею, встановлено, що важке поранення майора Коломойця сталося внаслідок невитриманості самого Коломойця і нездорового міркування з боку американців», — зробив висновок проводив розслідування майор Мітрохін. З приводу того, що сталося генерал Василь Соколовський написав листа голові американської зони окупації генералу Люсиусу Клею, в якому висловив упевненість, що злочинці «будуть віддані американському суду і суворо покарані», а при розгляді буде присутній радянський представник. Однак це побажання Соколовського залишилося нереалізованим. Рядового Де Фалико американський офіцерський рада через кілька днів виправдав, оскільки той стверджував, що радянський майор погрожував йому пістолетом.
Михайло Коломоєць був досвідченим військовослужбовцем. Згідно з базою даних «Пам’ять народу», на момент смерті йому було 35 років. Уродженець Мелітополя служив з 1933 року і пройшов з боями всю Україну і Польщу.
Інші інциденти
Випадок з Коломойцем виявився не єдиним. Тільки за липень-серпень 1945 року в зіткненнях з американцями отримали поранення 6 червоноармійців. У більшості випадків вони не підкорялися наказам збройних і переважали кількістю американців. Наприклад, російські бійці Анікін і Клімов, гуляли по вулиці після розпивання вина на Потсдамському вокзалі, були поранені при наданні опору патрульним. Всі поранені залишилися живі.
Радянське командування не один раз піднімав питання про «зухвалу поведінку» американців і факти застосування зброї проти солдатів і офіцерів Червоної Армії. Генерал Френк Паркс, який пообіцяв розібратися у цих інцидентах, пригадав американську приказку: «Хто перший вийме пістолет, той буде довго жити». Ніхто з американців в результаті відповідальності не поніс.
Втім, не можна вважати жертвами сутичок лише росіян. Вночі 16 вересня 1945 року на Берлінер-Алеї радянські патрульні спробували зупинити автомобіль, в якому їхав американський солдат і його німецька подруга Кете Шмід. Водій не підкорився наказу про зупинку, після чого червоноармійці відкрили вогонь по машині. Американський солдат був убитий, дівчина ж вдарилася обличчям об лобове скло. Примітно, що жодних сутичок росіян з англійцями або французами влітку-восени 1945 року в Берліні зафіксовано не було.
Тимур Сагдієв