Після розвалу СРСР багато невеликі селища і міста, в яких стали закривати бюджетоутворюючі підприємства, прийшли в запустіння і зараз являють собою нічим не примітні населені пункти, де люди намагаються вижити, хто як може. Одним з таких селищ є СМТ імені Карла Лібкнехта, що знаходиться в Курчатовском районі Курської області. Не так давно тут закрили машинобудівний завод і цукровий завод, до чого це призвело, дивіться самі.
У радянські роки він іменувався «Машинобудівник». Коли в селищі було збудовано цукровий завод, а для його обслуговування технічних потреб були утворені майстерні. У 1954 році завод отримав статус самостійного підприємства. На заводі працювало кілька цехів: чавуноливарний, сталеливарний, гальванічний, складальний і інструментальний. На заводі працювало понад двох тисяч чоловік. Настали інші часи. Підприємство почало лихоманити ще в 90-ті роки. За часів демократичної плутанини ніколи було думати про завтрашній день. Революційне гасло «Розділяй і володарюй» став основної діяльності нових господарів життя. Правда, як показала практика, владарювати, тобто якісно організувати роботу в їхні плани не входило. В результаті від колишнього заводу залишилися тільки голі стіни і порожні величезні вікна…
«Вперед до перемоги комунізму»
Ніби як в 2011 році прийшов інвестор — холдинг ТОВ «Дніпровагонмаш». На початковому етапі тут зайнялися виготовленням кришок люків піввагонів. Але поки все виглядає сумно і безнадійно.
Заводи гули, працювали без перебоїв, жили своїм життям, який, здавалося, не буде кінця… але прийшов кінець
Цукровий завод.
Я такого величезного цукрового заводу ніколи не бачив! На території заводу і на прилеглих до неї дільницях було споруджено близько 50 різних будівель і споруд. Як мені розповіли місцеві жителі, завод був закритий на початку 2000-х років. На заводі працювало більше трьох тисяч чоловік! В один прекрасний день, завод назавжди закрив свої двері…
Зараз цукровий комбінат виглядає так
Це центральний вхід.
Тут колись вирувало життя, тепер тільки запустіння. Це не опис до одного з пригодницьких фільмів, це сьогоднішня реальність селища.
Зараз завод ламають.
Одночасно було розгорнуто будівництво житлових будинків для адміністрації заводу, інженерного складу і фахівців.
Сьогодні селище виглядає так.
Інфраструктура (житлові будинки й дворові території).
Як після війни.
Будиночок «мурашник», куточок цивілізації.
Світ антен
Сучасна архітектура селища.
Чого чого, який ще асфальт…
Особливу увагу хочу приділити мосту. Місцеві жителі наполегливо просили про нього ВСІМ ВАМ розповісти. 10 років обіцяють зробити міст, але поки тільки обіцяють. Як стверджують мешканці «Гроші були виділені, просто їх розікрали».
Цікаво, Володимир Володимирович зміг би тут проїхати на Калині?
Люди пишуть листи президенту, скаржаться, але в нашій країні всім пох.
Де гроші? попливли…
Чим живе селище.
У центрі селища розташований ринок, де можна придбати речі і продукти.
Пам’ятаю одне з передвиборних гасел Ст. Ст. Путіна звучав так: «Ми повинні у будь-якій точці РФ забезпечити жителям рівне якість життя». Проте в таких ось місцях ніякого якості життя НЕМАЄ. І в цих умовах ні в одного з цих селищ (міст) немає шансів знайти свою нішу, яка допоможе зберегти стійкість.
Ларьки, лихі 90-е
«Рівень зарплати у нас такий, що вистачає лише на оплату комуналки, дешеву їжу і на проїзд на роботу і назад» — кажуть місцеві жителі. «Тому кожен виживає, як може»…
Центр селища
Погані дороги, бруд, аварійні будинки, жахлива пішохідна інфраструктура.
Йду далі.
Магазин
Колишній кінотеатр. 8 років обіцяють побудувати новий.
Місцевий технікум.
Дві общаги від технікуму чекають свого «дива».
«Дитячий палац творчості»
«Курчатовская центральна районна лікарня», вона розташована в цьому селищі.
Вона чекає на свою модернізацію, вона потрібна…
Школа
У селищі зовсім нічого робити, тим більше молоді. Я не шукав грязі в селищі, я не намагався виставити його з поганої сторони, але факт є факт.
Мертвий селище.
Звідси