Не сходить насіння? Рядки розріджені, рослини слабкі? Можливо, причина в тому, що закінчився термін придатності насіння. Що тепер з ними робити: залишати чи викидати, а може, посіяти погустіше?
Між іншим, є історії про розкопки стародавніх споруд, коли на них були знайдені насіння пшениці; будучи посіяні, вони відмінно зійшли.
Причин тут декілька. По-перше, в посудині була низька вологість, вони не були схильні до перепадів вологості і температури, і насіння, мабуть, спочатку були добре висушеними.
Нам такі феномени не цікаві; ми оперуємо не біологічної схожістю, коли можуть проростати навіть поодинокі насіння. Нам цікава основна маса насіння; її схожість називають господарської. Тобто це той період зберігання, коли насіння відмінно сходить.
Вік насіння вважають з моменту їх збору. Деякі культури не лежать зовсім, так, термін придатності селери і пастернаку всього рік. Здавалося б, їх складніше повинно бути розвести. Абсолютно невірно. Якщо не збирати насіння пастернаку, вони можуть стати справжнім лихом на городі. І навпаки, огірок з його рекордної годностью до восьми років має потребу в постійній турботі й опіці.
Проводячи ревізію насіннєвих запасів, треба враховувати строки господарського зберігання насіння. Їх, звичайно, можна розтягнути, наприклад, якщо зберігати насіння в холодильнику. Але перед таким зберіганням їх треба як слід висушити. Тим не менш орієнтуватися краще на такі строки:
- кавун, диня, кабачок, огірок, гарбуз − шестьвосемь років;
- боби, горох, квасоля, кукурудза − п’ять-шість років;
- артишок, бруква, капуста, редиска, редька, ріпа, буряк, томат, спаржа − чотири-п’ять років;
- баклажан, цибуля-батун, цибулю-порей, морква, салат, шпинат, цикорій − тричотири роки;
- цибуля ріпчаста, перець, петрушка, ревінь, кріп, щавель − два-три роки;
- пастернак, селера − один-два роки.
