Сьогодні ми називаємо «трояном» шпигунську програму, яка прагне потрапити на наші гаджети під слушним приводом і вивідати конфіденційну інформацію. Слідуючи цій логіці, розробників шкідливої програми варто було б охрестити данайцами, що дари приносять.
Власне, на честь фінального епізоду Троянської війни, описаної в епічній поемі Гомера «Іліада», шкідливий додаток отримало своє ім’я.
Природа шпигунського ПО прихована від очей рядових користувачів точно так само, як і пристрій величезного дерев’яного коня, подарованого наївним троянцям на знак спокутування гріхів.
Під покровом ночі грецькі воїни вибралися зі свого хитромудрого укриття і, перебивши варту, відкрили міські ворота. Таким чином Одіссею вдалося оволодіти Троєю, а фразеологізм «Троянський кінь» отримав значення підступного задуму, замаскованого під подарунок.
Але в цьому міфі варто віддати належне Сінонові, двоюрідного брата царя Ітаки, який нібито здався в полон ворогові і переконав троянців впустити в захищений місто горезвісного коня з грецькими воїнами в череві.Іншими словами, Сінон був лазутчиком.
Ще у Висоцького у пісні про шпигунів співається, що в готелі «Радянської» оселився мирний грек.
У нас слово «шпигун» отримало негативну конотацію ще з радянських часів: кожен піонер марив затриманням лазутчика, злоупотребившего довірою радянського громадянина. І саме кінообраз Штірліца надав діяльності розвідника романтичний флер.
У пам’яті відразу спливає бородатий анекдот:
Увійшовши в туалет, Штірліц виявив свіжу явно бормановскую напис: «Штірліц — худоба і російський шпигун». Штірліц старанно закреслив слово «шпигун» і написав «розвідник», а внизу приписав: «Борман — теж скотина».
На Заході ситуація виглядає з точністю до навпаки: американські школярі мріяли стати шпигунами, а для позначення розвідувальної діяльності часів Дикого Заходу використовувалося слово scout.
Пізніше скаутами стали називати послідовників військово-патріотичного християнського руху Роберта Баден-Пауелла, яких можна було зустріти по всьому світу. Навіть в Російській імперії були свої бойскаути та гелскауты, але після 1917 року їх витіснили піонери.
Давайте розберемося в мовних тонкощів.
Шпигун відрізняється від розвідника тим, що при виконанні він не носить форму армії своєї країни. Спійманий шпигун не вважається військовополоненим, тому його можна піддати будь-яких кримінальних санкцій аж до смертної кари.
Розвідник ж вважається солдатом, чинному у своєму обмундируванні. Якщо ж секрети своєї країни продає її громадянин, то це вже не шпигунство, а зрада.
Професійна розвідка бере свій початок у Вічному місті Римі, а її батьком називають самого Гая Юлія Цезаря.
Незважаючи на те, що в кожному легіоні був розвідувальний корпус, великий полководець не приділяв увагу політичного шпигунства — і дуже даремно! Ця недбалість виявилася вельми необачним вчинком і привела до плачевного результату.
У Росії важливість роботи контррозвідки зазначають на самому вищому рівні. Тільки за 2018 рік була припинена діяльність 129 кадрових співробітників і 465 агентів іноземних спецслужб.
Ми живемо в час, коли шпигують один за одним навіть союзники, а слова «дипломат» і «розвідник» для конкурентних держав давно стали тотожними.
