2019-й буде вирішальним у визначенні взаємин Росії і України на найближче десятиліття. Вже в кінці року закінчується транзитну угоду про постачання газу в Європу, а його продовження знаходиться під великим питанням. У березні визначиться, хто очолить Незалежну на один або два президентських терміни. Найімовірніше, зміниться і керівництво «Нафтогазу України». У цій ситуації невизначеності в Кремлі зробили дуже демонстративний крок, запросивши на переговори в Москву опозиційного українського політика Віктора Медведчука і кандидата в президента Незалежної Юрія Бойка.
Що ж хотіла цим добитися російська сторона? Для розуміння необхідно бачити загальний розклад:
По-перше, за минулі з Майдану п’ять років Кремль побив усі горщики з Києвом. Наша країна на офіційному рівні визнана на Україні «агресором». Будь-який з кандидатів у президенти з першої трійки рейтингу, прийшовши до влади, буде проводити антиросійську політику.
По-друге, відносини «Нафтогазу» і «Газпрому» навряд чи можна назвати партнерськими. Стокгольмський арбітраж, явно будучи політично заангажованим, прийняв сторону України і присудив російському монополісту 2,56 мільярда доларів штрафу. Тепер українська компанія оголосила полювання за активами «Газпрому» за кордоном з метою забезпечення виконання рішення суду.
По-третє, обхідні маршрути навколо Незалежної у «Газпрому» поки не готові. «Турецький потік» і «Північний потік-2» з 1 січня 2020 року не будуть в змозі забезпечити європейських споживачів постачань «блакитного паливо» в достатніх обсягах.
По-четверте, Німеччина як головний партнер «Газпрому» по «Північному потоку-2» фактично змусила Кремль підтвердити готовність зберегти транзит газу через Україну. При цьому необхідно враховувати, що українська ГТС серйозно зношена і потребує багатомільярдних інвестицій в її модернізацію. Позиція європейців по переговорам полягає в тому, щоб зобов’язати «Газпром» укласти довгостроковий контракт на транзит, мінімум на 10 років, і відповідно прийняти на себе зобов’язання щодо підтримання газотранспортної системи в робочому стані.
У «Газпромі» від подібної перспективи довгий час шарахалися з круглими очима. Особливий цинізм «партнерів» полягав у тому, що російської компанії було заборонено брати участь у володінні ГТС України, хоча в домайданные часи всерйоз обговорювалося питання про створення якогось міжнародного консорціуму за участю «Газпрому».
До чого ж прийшли в Кремлі до кінця березня 2019 року? До Москви на уклін з’явилися кум Володимира Путіна Віктор Медведчук і кандидат у президенти України Юрій Бойко, йде від опозиційної партії Медведчука. Зовні їх заяви виглядають як «покаяння» перед «старшим братом»:
Ми готові запропонувати і розглянути різні взаємовигідні варіанти відновлення контракту з транзиту після завершення діючого контракту в кінці цього року.
Бойко цілком справедливо вказав на те, що Україна може втратити 3 мільярди доларів на рік доходів від транзиту газу і не менше 50 тисяч робочих місць у сфері ГТС. Привіз кум Путіна до Москви і рецепт вирішення проблеми:
Я впевнений, що якщо ми не збережемо транзит газу через газотранспортний консорціум, що, на мій погляд, єдиний засіб, щоб його зберегти, то надходження в український бюджет зникнуть.
Все-таки консорціум? Років 5 тому це могло бути визнане справжнім успіхом. Але після будівництва двох дорогих обхідних маршрутів це виглядає як визнання поразки з хорошою міною. Створюється враження, що в Кремлі здалися під натиском європейських вимог повісити на російський бюджет утримання старої української труби, і хочуть забезпечити собі хоч якісь юридичні і політичні гарантії шляхом утворення консорціуму.
Додатковим «бонусом» такого візиту Медведчука і Бойка до Москви є їх демонстративна підтримка на президентських і парламентських виборах в Україні. Однак є підозра, що подібна підтримка зможе зіграти з проросійськи налаштованими політиками злий жарт, оскільки в Києві за будь-якими їхніми вчинками опоненти будуть бачити «руку Кремля».
