Роги бувають різні…

14


Я завжди сміявся над колегами і друзями, які пильнували своїх обранців і обраниць. Вважав це безглуздим і нікчемним — до вчорашнього дня. Чорт мене смикнув прийти додому раніше. Хотів порадувати свою законну, навіть квітів по дорозі прикупив. Двері відчинив ключем. Наташка не почула, напевно тому, що приймала душ, і я вирішив посилити сюрприз, почавши потихеньку знімати взуття…
— Васька, ти все доїв? — пролунало з ванни, і я напружився, бо ім’я в мене — Сергій, а їсти я ще й не починав. Незручно приймати їжу, стоячи на одній нозі, а з другої знімаючи черевик. — Почекай, я вже закінчую, вийду, підкладу ще, — лунало з-за напівпрочинених дверей ванної кімнати.
— Сука! — майнуло в свідомості, і кров прилила до обличчя, а в голові почало щось потріскувати. — А ось і роги прокльовується! — вирішив я. — Уб’ю, дружину-заразу і його вб’ю! — притулившись до стіни блискавично аналізував я, прикидаючи, що краще підійде для смертовбивства. Думка: «А адже я її любив» була останньою краплею, і я рвонув вперед…
— Сергію, Сергію, ти чого?! Вибач, невинуватою я!!! — репетувала Натаха, а її витріщені очі були сповнені жаху. Вона звивалася, як спіймана змія. Накинутий на голе тіло халатик розкрилася, що нервувало ще більше.
— Невинуватою!? Та тебе вбити мало, стерво! Ти мені роги наставила! — заревів я, відчуваючи власні очі як цей ріг росте.
— Ти сам, ти сам винен!
— Я?! Уб’ю, сука!!!
— Звідки я знала, що ти прийшов?! Ти ж сам, сам про двері вдарився, коли я її розкрила! Куди ти мчав, як ошалілий?! — Натаха вже ридала.
— Хто він?! — грізно запитав я, намагаючись піднятися з підлоги, — хто цей урод?» Я вас обох закопаю!!! Стерво!
— Хто він? — в очах Натахи прослизнуло щире здивування. — Ти про кого?!
— Хто там на кухні?! — я зробив ще одну спробу встати, але мабуть удар про торець двері ванної кімнати був дуже сильний, в голові мутнело, а зростаючий ріг починав закривати огляд. — Хто такий, Васька, стерво?! — повторив я запитання.
— Так ось він, — Натаха кивнула на кухонний дверний отвір, де у поріжка тулився невеличкий сіренький клубочок, періодично мяукавший і з острахом поглядає на нашу суперечку, — Ленка подарувала.
Рога бывают разные... Смешное
Я ще раз помацав ріг і зрозумів, що іноді ми вчимо їх собі самі…