«Остаточно прощавай» газового транзиту не стосується? Олександр Роджерс

135

Кожен раз одне і те ж. Кожен раз, коли приходять новини про дії українських властей, в який раз згадується безсмертне вираз Макарича «У ставкою у Гітлера всі малохольные». Правда, на тлі керівних персонажів у Києві, малохольные із ставки Гітлера здаються геніями адекватності

Як відомо, керівництво «Газпрому» початок повідомляти країни, через які проходить українська ГТС, про припинення транзиту газу через Україну з 1 січня 2020 року. Першими про це повідомили болгарські влади, потім аналогічні повідомлення стали отримувати керівництва інших країн.
І це логічно. По-перше, тому що українська ГТС вкрай зношена. Позиція української влади всі роки «незалежності» була «Вам треба – ви і ремонтуйте», тобто прибуток від транзиту вони забирали собі, а інвестувати в ремонт і модернізацію не хотіли. Причому вкладатися в ремонт пропонувалося не за рахунок входження інвесторів в частку у володінні «трубою», а безоплатно. Тобто даром.
Євросоюз і ЄБРР також неодноразово пропонували надати пільгові кредити по 100-300 мільйонів євро на частковий ремонт ГТС, але це ж кредити, а Київ хотів (див. вище) «безоплатних інвестицій».
Тепер же стан газотранспортної системи такий, що для ремонту по всій довжині, за останніми оцінками, потрібно близько 9,8 мільярда доларів. Так що дешевше побудувати новий «Північний потік – 2», ніж ремонтувати старі газопроводи.
По-друге, «Нафтогаз» вже неодноразово демонстрував, що він ненадійний транзитер. То шантажував «Газпром» припиненням транзиту, намагаючись підвищити плату за транспортування, а то і зовсім займався незаконним відбором (крадіжкою) газу. В таких умовах дозволяти Україні і далі бути монополістом з транзиту Європі було і нерозумно і небезпечно.
По-третє (і найголовніше), про яке продовження транзиту російського газу через Україну може йти мова, якщо «азіатська Російська Федерація вже п’ять років як напала на незалежну європейську Україну»?
Порошенко з усіх чайників і прасок віщає про «війну з Росією», всі українські телеканали безперервно кричать про «війну з Росією», навіть українські «експерти» в ефірі російських ток-шоу періодично заводять розмови про «війну з Росією».
Режим Порошенко розриває договір про дружбу і співробітництво, руйнує торгові і виробничі зв’язки, що забороняє в’їзд громадянам РФ від 16 до 60 років, щодня розповідає про «російської агресії» і планує будувати ракети «для обстрілу Москви». І при цьому Київ бажає брати участь у транзиті російського (тобто «агрессорского») газу. Де логіка?
Я розумію, що «Росія на війну не з’явилася, а в України вже 12 тисяч безповоротних втрат і дві дивізії дезертирів». І хоч Росія з Україною не воює, але Україна з Росією воює! Про це Порошенко і його тепла компанія майбутніх шибеників розповідає вже п’ять років.
І тут, коли Росія вже кілька років будує залізниці і газопроводи в обхід території, ураженої агресивної шизофренією, і будівництво закінчується, з-за паркану раптом виповзає немите закривавлене тіло і, разя перегаром і гноєм, заявляє: «Чуєш, сусіде, дай пожерти, тому що напаскудити тобі під двері нічим!»
Або, якщо менше метафорично, заявляє: «Ну і що, що війна, а здійснювати транзит агресивного окупаційного газу за ворожі гроші ми все одно хочемо».
Виконавчий директор НАК «Нафтогаз» Юрій Вітренко нещодавно заявив, що в разі припинення транзиту газу через українську ГТС держава втратить 3 мільярди доларів в рік. І додав, що при реалізації такого сценарію «Нафтогаз» подасть в суд, де в України є високі шанси виграти у «Газпрому» арбітражний позов на 12 мільярдів доларів як компенсацію за прискорену амортизацію.
Голова правління НАК «Нафтогаз України» Андрій Коболєв також заявив в інтерв’ю «РБК-Україна», що готовий підписати новий контракт з «Газпромом».
«Щоб підписання договору стало можливим, у нас досить проста переговорна позиція: або «Газпром» підписує контракт, і тоді питання знецінення ГТС автоматично зникає з нашого позову, або, вибачте, але вам доведеться це компенсувати».
Якихось 12 мільярдів? Вся українська ГТС не коштує таких грошей! І чому тільки 12? З таким же успіхом можна подавати і на 30, і на 60 мільярдів – абсурдність позову буде точно такий же.
У фільмі з Халком Хоганом «Коммандо з передмістя» є епізод, де грізного вигляду банда говорить головному героєві:
— Якщо ти подряпаєш нашу тачку, то…
— То що? Ви мене порвете на шматки?
— Ні, в суд подамо.
Хоча тут ситуація ще більш абсурдна – «жертва» обурюється, що «агресор» не хоче платити їй за транзит «окупаційного» газу через її територію. Це все одно, як якщо б Гітлер вже після нападу на СРСР вимагав від Сталіна грошової компенсації за припинення поставок бакинської нафти.
Але вна Україні така двозначність нікого не бентежить (особливо коли справа стосується грошей).
— Путін напав! Росія – агресор! Наша армія найсильніша!
— Так чому ви не наступаєте на Москву?
— Але тоді реально нападе!
Причому навіть в українській Верховній Раді розуміють, що Коболєв – неадекват і злодій, але американських господарів України все влаштовує, тому вони натиснули на Гройсмана і той продовжив контракт з Коболевым на управління «Нафтогазом».
Підбадьорений цим, глава «Нафтогазу» заявив: «При наявності достатньої кількості газу в сховищах України і рішення Європи купувати американський скраплений газ різке припинення транзиту через Україну може не дати Росії бажаного ефекту, а нашкодити репутації «Газпрому»».
По-перше, для збільшення запасів газу на 3 мільярди кубів, як цього хоче Коболєв, потрібно додатково близько 600-700 мільйонів доларів. А вони є?
По-друге, таке явне лобіювання інтересів американських господарів йому не допоможе. Крім усього іншого, тому, що в американців немає достатньої кількості газовозів, щоб істотно наростити поставки газу в Європу (і я про це вже неодноразово писав).
По-третє, адже питання взагалі не в «як-небудь пережити зиму», питання в тому, що транзиту газу через Україну вже більше не буде. Зовсім. І український бюджет буде недоотримувати по 3 мільярди доларів в рік. Цього ні Коболєв, ні Гройсман з Порошенко поки що не усвідомлюють. У них зараз в фазах сприйняття неминучої смерті «Заперечення» і «Торг».
Я ж, зі свого боку, ніяк не можу зрозуміти одного: а як же «Остаточнэ прощавай», яке Порошенко за останні півтора року повторив більше тисячі разів?
Виходить поведінка не гордої і незалежної жінки, а сварливою і неохайною дружини-брошенки.
Прямо як у старому фільмі про Мюнхгаузена.
— Про що це вона?
— Барона криє.
— І що каже?
— Ясно чого: негідник, каже. Псих ненормальний. Брехун нещасний.
— І чого хоче?
— Ясно чого: щоб не кидав.
— Логічно.
Вибачте, небратья, але перемазанная в крові і фекаліях скандалістка-алкоголічка з довідкою про шизофренію нас ніяк не приваблює. Розлучення так розлучення. Остаточнэ прощавайте, іхтіандри х…
Олександр Роджерс, Альтернатива