Останні новини України сьогодні — 22 березня 2019

16

Огляд: останні новини України та Південно-Східної України сьогодні 22 березня 2019.

Кандидат у президенти України шоумен Володимир Зеленський під час прес-конференції з західними ЗМІ, відповідаючи на питання про українську мову, став на захист російської мови в країні. «Не треба давити!» — закликав гуморист.
Всього за тиждень до виборів президента України шоумен Володимир Зеленський, який є одним з кандидатів на цей пост і фаворитом виборчих перегонів, зібрав невелику прес-конференцію західні ЗМІ. Як зазначається на його офіційному YouTube-каналі, серед представників преси були журналісти з New York Times, Washington Post, the Times, Der Spiegel, The Economist, Le Figaro, Atlantic Council, а також Kyivpost.
Відповідаючи на питання про українську мову, Зеленський нагадав, що згідно Конституції країни українська мова — це державна мова. Але при цьому став на захист російської мови, підкресливши, що в тому ж головному законі Незалежної йдеться про необхідність підтримувати мови національних меншин і закликав: «Не треба давити!»
«Не треба тиснути їх мови, не треба тиснути на українську мову», — заявив шоумен.
Він зазначив, що зараз країна живе «в еволюційний момент української мови».
«Українська мова — прекрасний мову. Коли на ньому говорять грамотно, красиво — це приголомшливо! Це добре, — пояснив кандидат у президенти. — Всі переходять на українську мову з великим задоволенням».
Зазначивши, що так вибудувана освітня система в країні, Зеленський передбачив майбутнє «державної мови».
«Все буде. Всі будуть говорити українською мовою. У нас наступне покоління буде говорити все по-українськи», — заявив шоумен, зазначивши, що «повинні з’явитися російськомовні новини, російськомовний канал європейського рівня».
Нагадаємо, Верховна рада поки що не остаточно прийняла закон про держмову, що передбачає повсюдне спілкування мовою, однак почала розгляд у другому читанні.
Військові НАТО приїжджають на Україну вчитися «абсолютно фантастичною боєздатності» у ВСУ — Порошенко
Последние новости Украины сегодня — 22 марта 2019 твёрдозапетра
Президент Порошенко заявив, що військові з НАТО приїжджають на Україну вчитися у ВСУ. Лідер Незалежної легко знайшов причини для цього: в української армії «абсолютно фантастична боєздатність» .
Український лідер Петро Порошенко розкрив, навіщо військові з країн НАТО приїжджають у Незалежну. За словами президента, вони роблять це, щоб вчитися у ЗСУ «бити ворога». Про це він заявив в ефірі радіо «Армія FM».
Він також зазначив, що українська армія «зустрічала ворога гола і боса», а зараз у неї «абсолютно фантастична боєздатність». На думку Порошенка, тому партнери з країн — членів НАТО приїжджають вчитися давати відсіч агресії.
Варто нагадати, за офіційною статистикою небойові втрати ВСУ склали більше десяти тисяч військовослужбовців. Все це випадки передозування алкоголем і наркотиками, самогубства та дезертирства.
Українська техніка, на думку майже всіх іноземних фахівців, знаходиться в глибокому занепаді. Так, старі важкі військові кораблі списують, а поки з бюджету армії крадуться величезні суми на Україні формується лише низкокачетвенный «москітний флот». Київ намагається вирішити проблему за рахунок закупівлі зарубіжних списаних кораб
Віце-адмірал Сергій Гайдук назвав «москітний флот» Незалежної неефективним. Він закликав власті «бути реалістами» в тому, що український флот знаходиться в занепаді порівняно з добре озброєними силами ВМФ Росії. Він також вказав на сгнивающие великі кораблі ВМСУ, які нічим не замінюються.
У минулому році українська сторона закупила в країнах Європи 50 старих бронемашин піхоти БМП-1. Про це повідомили представники компанії «Спецтехноекспорт».
Мова йде про машини, які нібито ніколи не експлуатувалися, а зберігалися на майданчиках ліцензійних підприємств Євросоюзу. За минулі два роки вони зазнали капремонту і заміни проблемних вузлів і систем.
«Вартість однієї БМП-1 після капітального ремонту і з «нульовим пробігом», поставленої підприємством з Європейського союзу, прирівнюється до витрат Міністерства оборони України на ремонт однієї власної бронемашини», — передає видання «Військове огляд».
Последние новости Украины сегодня — 22 марта 2019 твёрдозапетра
Генеральний прокурор Юрій Луценко заявив про те, що отримав від американського посла список людей, заборонених до переслідування. Держдеп його спростував. Якби не спростування, ми могли б припустити, що прокурор ляпнув не подумавши – за них це водиться…
Втім, інцидент з генпрокурором без профільної освіти важливий не тільки сам по собі, але і в контексті долі команди президента Порошенко. Адже він підставив не лише посольство США (з нього як з гуся вода), але і свого шефа, який, виходить, несамостійний в прийнятті рішень по боротьбі з корупцією. Не кажучи вже про те, що сам Луценко ще раніше пообіцяв піти з посади відразу після виборів.
Розвал
Причому всі розуміють, що Луценко — ніякий не прокурор, а хитрий політичний лис, має унікальну чутливість до зміни політичної погоди (не кажучи вже про клімат).
І цей випадок не поодинокий. Вся команда президента, за допомогою якої він хвацько керував країною впродовж п’яти років, розсипається, і вже взагалі не зрозуміло, хто навколо нього залишився і, головне, навіщо.
Прем’єр-міністр Арсеній Яценюк обіймав пост глави уряду при Порошенко протягом двох років. Чим займається зараз — не цілком зрозуміло. Правда, висувати свою кандидатуру не став.
Прем’єр-міністр Володимир Гройсман абсолютно відверто демонструє самостійну позицію: завів собі партію, а нещодавно відмовився подавати до Ради проект постанови про відставку міністра Авакова, чим змусив Порошенко звертатися в суд.
Аваков і зовсім заявив, що після виборів в країні буде інший президент і інший уряд, що відкрито протиставив себе Порошенко. До речі, хоча над «фейсбук-міністром» прийнято сміятися, це один з найбільш ефективних міністрів за все постмайданне час. Просто треба розуміти, що його завдання — не боротьба із злочинністю, а проведення сенсаційних реформ.
Борис Ложкін пробув головою адміністрації два роки, але потім пішов займатися залученням іноземних інвестицій і в кінці кінців, подібно Яценюку, розчинився у заході. Причому став невидимкою успішніше Яценюка, який все ж нагадує українцям про себе зовнішньою рекламою, в якій він запобіг дефолт і відбив російську агресію в Сумській області.
Олександр Турчинов раніше займає посаду секретаря РНБОУ, але планує залишатися на ньому недовго — у всякому разі, зараз він формує партію з представників псевдохристиянських сект. Збирається знову в публічну політику?
Про Саакашвілі і говорити незручно — людина починав як реальний кандидат на пост прем’єр-міністра, а пізніше і наступника чинного президента, а до чого скотився?
Загалом, крах команди в наявності.
Сходження
Сама необхідність існування команди теж безсумнівна — шанси Порошенко ще раз зайняти пост президента аж ніяк не нульові. Хоча рейтинг чинного глави держави невисокий і він знаходиться лише на третьому місці, у нього є значні ресурси, які можуть дозволити йому втриматися на посаді ще на один термін.
Між тим, у його команді залишилися тільки люди, яким, власне, більше нікуди подітися.
Глава АП Ігор Райнин відноситься до числа кадрів, які Порошенко виростив за роки президентства, і орієнтований саме на роботу з президентом. Судячи з усього, користується довірою (правда, він відноситься до харківської еліті, яка орієнтована на Порошенка, тому що боїться перемоги Коломойського).
Депутат парламенту і, за чутками, неформальний глава виборчого штабу президента Сергій Березенко — та ж сама субстанція, тільки в стані насичення.
Один військової юності президента і ще один депутат парламенту Ігор Кононенко — просто гаманець. Один з небагатьох відданих і давніх партнерів.
Віце-спікер Ірина Геращенко — на загальну думку, створення настільки марне, що змогла стати в нагоді тільки Ющенко і Порошенко.
Глава СБУ Василь Грицак — служака, на якомусь етапі опинився на службі не державі, а чинному президенту. Вже в цьому зв’язку у нього немає інших варіантів, крім як стояти «#твердозапетра».
Міністр оборони Степан Полторак, зайнятий розпилюванням коштів на війну і знаходиться при Порошенко тільки тому.
Як бачимо, скільки-небудь вагомих політичних фігур в цій команді немає, що саме по собі ставить під питання шанси президента на перемогу. Причому всі вони повинні тримати в голові прецедент Гладковського, який, незважаючи на тривалу спільну роботу з президентом, був, зрештою, викинуть з команди.
Але там адже й інше питання — з кого формувати нову адміністрацію? Хто стане прем’єром, генпрокурором, головою МВС? За умови, що Порошенко переможе, звичайно.
Ну, припустимо, на останні дві посади можна направити представників СБУ (хоча сама по собі така практика є правильною: васал мого васала — не мій васал).
Але от стати прем’єром ніхто з найближчих підручних Порошенко не зможе — не вистачить ні політичної ваги, ні можливості контролювати парламент.
Не перший, але й не другий. Роль і місце міністра Авакова в українських виборах
Последние новости Украины сегодня — 22 марта 2019 твёрдозапетра
Міністр МВС України Арсен Аваков після тривалого перебування в політичній тіні знову вийшов на політичну арену — роздає інтерв’ю, виступає в ток-шоу, дає оцінки, притому вельми неприємні, української влади. Днями в інтерв’ю одному з українських видань оприлюднив, скільки у нього є під початком бойових штиків
І все це напередодні президентських виборів.
Звичайно, міністр МВС Арсен Аваков зайвий раз підтвердив, що є досить впливовою фігурою в українській політиці постмайданного періоду, – його називають «не першим, але й не другою» особою в державі. Він сформував власну вертикаль влади. Перейшов у відкрите протистояння з президентом чиновник Порошенка є для глави держави значною проблемою, яка так і не була вирішена, хоча в руках гаранта Конституції практично всі адміністративні важелі.
Шлях з бізнесу в політику
54-річний Аваков починав як бізнесмен і банкір. У 1990 році в Харкові він заснував перше українське АТ «Інвестор». Згодом, у 1992 році, їм був відкритий комерційний банк «Базис», а в середині 90-х рр. у сфері його інтересів виявився будівельний бізнес — Аваков створив компанії «Інвестор Еліт Сервіс» і «КАРСТ-8».
Арсен Аваков. Довідка
Арсен Аваков. Довідка
Не всі українці знають, що продається в Україні чай марки Ahmad, що вважається одним з кращих в країні, з’явився тут завдяки Авакову: у 1994-му «Інвестор» почав імпорт цього чаю, а в 1999-му відкрив у Харкові «Українську чайну фабрику Аhmad Tea», що спеціалізується пакетуванням імпортованого вагового чаю.
Однак не чай зробив Арсена Авакова одним з найбагатших людей України, а газовий конденсат, що видобувається на родовищах Харківської, а потім і Полтавської областей. У цей бізнес нинішній міністр МВС також потрапив у 90-х роках.
З початку 2000-х рр. він йде в політику. У 2002 році Він стає членом виконкому обласної адміністрації. Далі, після «помаранчевої революції» в 2005 р., отримує крісло голови Харківської обласної держадміністрації (ОДА) за сприяння Юлії Тимошенко і її партії «Батьківщина». У 2010 р., коли до влади прийшов Янукович, Авакова з посади зняли.
Через два роки проти нього порушують кримінальну справу за статтею «перевищення влади і службових повноважень», в його квартирах пройшли обшуки. Політику інкримінували незаконне захоплення і приватизацію 55 гектарів землі влітку 2009 року. Від кримінального переслідування Аваков сховався в Італії, повернувшись після того, як пройшов у Верховну Раду VII скликання від «Батьківщини». Під час Майдану він запам’ятався своїм постом в Facebook «сміття не люди», де закликав протестувати проти «встановлення тут поліцейської держави».
Діяльність Авакова на посаді міністра МВС
Після завершення державного перевороту зайняв пост міністра МВС. Одним з перших кроків на новій посаді стало розформування спецназу МВС «Беркуту», звинуваченого новими властями в «злочинах проти мирних громадян» на Майдані.
В березні цього ж року під час спецоперації МВС був убитий активіст «Правого сектора» Олександр Музичко, що отримало резонанс в націоналістичному середовищі — багато звинувачували в даному інциденті міністра. Втім, у 2014 році Аваков став людиною, який озброїв націоналістів для придушення акцій противників державного перевороту на південно-сході країни в цілому, створивши добровольчі батальйони і в Харкові, зокрема, де розблокував захоплену «антимайдановцами» ОДА.
«Я фінансував збройні формування, називаються добровольчі батальйони Міністерства внутрішніх справ. Особистих грошей не так багато, тоді ми витрачали бюджетні кошти та кошти добровольців. Тоді ми створили 35 добровольчих батальйонів… Потім, час проходить, ці люди закінчували службу, йшли на громадянку, створювали політичні партії, як з паном Билецким… Я знаю майже всіх», — стверджував Аваков в інтерв’ю київському журналісту Дмитру Гордону.
Після парламентських виборів у жовтні 2014 р. під час формування коаліції і майбутнього складу уряду посаду глави МВС стала каменем спотикання між партіями «Блок Петра Порошенко» і «Народним фронтом», несподівано отримали понад 20% голосів. Яценюк та його соратники жорстко лобіювали Авакова на посаду міністра внутрішніх справ. Їх головний аргумент — важливо не дозволити президенту узурпувати контроль над силовим блоком. В результаті «фронтовики» домоглися бажаного для них.
Пост міністра МВС Аваков зміг зберегти навіть після відставки Яценюка з посади прем’єр-міністра у квітні 2016 року. Йому навіть не стали перешкодою кілька гучних скандалів: закупівля рюкзаків для підрозділів МВС сином політика Олександром, скандал з колишнім заступником Сергієм Чеботарем, якого ГПУ звинуватила в корупційних схемах, і суперечка з Саакашвілі під час засідання Національної ради реформ в 2015 році.
Безпосередньо на посаді міністра Аваков запам’ятався реформою МВС, яка була сильно розкритикована в суспільстві. Перейменування міліції в Національну поліцію — лише верхівка айсберга. Головне в тому, що в ході «люстрації» з органів звільнили велику кількість професіоналів розшуку за політичними мотивами, а рівень злочинності значно виріс.
З публікацій міністра, мали суспільний резонанс, можна виділити «презумпцію правоти поліцейського».
«Імператив презумпції правоти поліцейського повинен стати соціальною нормою! Спочатку підкорись поліцейському — потім оскаржуй», — писав він у Facebook в 2016 р., викликавши масу обурень в свою адресу.
Не перший, але й не другий. Роль і місце міністра Авакова в українських виборах
Аваков зміцнив свої владні позиції настільки, що тепер керує міністерством у «ручному режимі», а з минулого року і використовує адміністративний ресурс для просування своєї партії. В групу впливу міністра входить 15-17 нардепів з фракції «Народний фронт». До них, зокрема, відносяться Ігор Котвицький, комбати Юрій Береза Андрій Тетерук, Антон Геращенко, Людмила Денисова, Сергій Фаєрмарк, Олександр Кірш та скандальний Євген Дейдей.
Крім цього Аваков має власний силовий ресурс — вважається, що він фінансує частина націонал-радикальних організацій. В особливості це відноситься до партії «Національний корпус» під керівництвом харків’янина Андрія Білецького, яка складається з ветеранів добровольчого батальйону «Азов».
«У мене завжди з Билецким залишаться ті страшні дні, коли ми звільняли Маріуполь, коли була ситуація під Иловайском, коли була операція під Широкіно. Що б далі не було, це ніколи не змінить такий базис… Ми іноді можемо зустрітися і розмовляти, коли виникають кризові ситуації, я можу йому зателефонувати», — підкреслив він в недавньому інтерв’ю журналісту Гордону.
Не дивно, що бізнес-імперія міністра, якою керує його син Олександр і дружина Інна, нині переживає розквіт. Про це можна судити, виходячи з факту покупки в 2017 році 26-кімнатної вілли на березі Середземного моря. Зараз сім’я Авакова контролює підприємства по реалізації продуктів харчування та транспортні компанії.
Слід також зазначити, що, незважаючи на тотальну українізацію, Аваков принципово говорить і пише всі пости в Facebook російською мовою, позиціонуючи себе супротивником даного курсу, взятого на озброєння президентом.
«Я… щиро вважаю, що патріотизм полягає не в тому, щоб влаштовувати мовні люстрації… Ні одна країна світу не є успішною там, де є таке монопольне тиск… ми повинні поважати тих наших громадян, які звикли читати, думати і висловлювати думки російською мовою… І всякі потуги ультранаціоналістів, які намагаються форсувати це питання, мені неприємні», — зазначив міністр.
Взаємовідносини Авакова і Порошенко
Міністр МВС по суті став єдиною фігурою в українській політиці, яка не дала Порошенко сконцентрувати в себе необмежену владу у зв’язку з майбутніми президентськими виборами. Зібрати достатньо голосів у парламенті на підтримку відставки Авакова було можливо, але ціна такого кроку для Порошенка була б дуже високою — розпад коаліції і дострокові вибори парламенту, що категорично суперечило планам президента. Спроби похитнути позиції Авакова, ініціюючи кримінальні провадження проти його близького оточення, хоча і неодноразово робилися, все ж не мали успіху. Тому Порошенко був змушений терпіти ненависного йому політика, збройного до того ж спецслужбами і добровольчими батальйонами.
За словами Авакова, «міністр внутрішніх справ — це окрема інституція в рамках Кабінету міністрів, замкнута на парламент, і міністр повинен бути серйозною фігурою, що забезпечує зовсім інші функції. У Петра Олексійовича на це інший погляд, більш патріархально-традиційний, в дусі радянсько-української політики. Звідси і коріння конфлікту. Петро Олексійович любить контролювати абсолютно все, і він на ключових позиціях хотів мати людей, яких повністю на 100% розумів би. Але в даному випадку так не сталося. Він намагався отримати свій контроль, але у нього не вийшло», — стверджує Аваков.
«Порошенко просто пішов на жахливі операції з Аваковим. Це були угоди не просто на рівні уряду, а на рівні контролю над родовищами, над державними активами, над потоками на митниці, по поверненню ПДВ. Вони з Порошенком — просто тимчасові союзники, які один одного ненавидять. Порошенко думає, що він всіх наприкінці обхитрит, але він сильно на цей рахунок помиляється», — зізнається в інтерв’ю «Українській правді» екс-губернатор Одеської області Михайло Саакашвілі.
У ході нинішньої передвиборної кампанії Аваков сильно критикував чинного президента, викриваючи його схему підкупу голосів виборців за рахунок бюджетних коштів. При цьому він документував порушення закону з боку практично всіх ключових гравців на виборах президента. Міністр намагається створити собі імідж людини, що знаходиться «над сутичкою», залишаючи значне поле для маневру. Тим самим Аваков має прекрасні шанси на збереження своїх позицій у майбутньому, знайшовши аргументи у переговорах з будь-яким переможцем електоральних перегонів. Крім Порошенка, звичайно.
Не випадково в лютому цього року він літав у Вашингтон, де презентував свою програму «реінтеграції» Донбасу і пообіцяв забезпечити прозорість виборів. Тепер політик має певні гарантії від американських кураторів України. Тому списувати Авакова з рахунків заздалегідь не варто — його вплив в чинній українській політиці залишається досить істотною, а в певний момент може виявитися вирішальним.
Сьогодні вже ні для кого не секрет, у тому числі і для Порошенка, що Аваков грає на боці його головного конкурента — Тимошенко. Тому у разі масштабних фальсифікацій, які готує президент країни, саме Аваков може зіграти (з допомогою підпорядкованих йому правоохоронців та вирощених ним радикалів) вирішальну роль у передачі влади від Порошенка Тимошенко. Втім, не виключений варіант і потрійної гри, коли Аваков зіграє в бік Зеленського.
У будь-якому разі сьогодні саме Він є ключовою фігурою на виборах президента України, в яких сам не бере участь.