Взяв з мережі і набравшись нахабства, вирішив адаптувати до Фішках.
Всі персонажі вигадані, і будь-який збіг з реально існуючими — випадкові!
Дивне місце. Натовпи народу носяться туди-сюди, шум, гам. Новачок обертає головою, вирішуючи куди піти, заодно поглядаючи по сторонах, щоб не затоптали. Його увагу привертає натовп з телефонами, люди фотографують, шумлять, там відбувається явно щось цікаве, приховане від очей спинами людей.
Протолкавшись через натовп, а це виявилося простіше, ніж очікувалося, він побачив маленького рудого котика грає з милою собачкою. Новачок завмер, намагаючись усвідомити побачене.
— Яка милота, — донеслося ліворуч, — і собачки і котики, два в одному, набере купу лайків, пом’янути моє слово.
— О, сильна і незалежна підтяглася — вигукнув хтось з другого ряду.
— Які лайки, — почулося буркотливе заперечення, — суцільне котоламповство…. тільки мінуси!
— Фуу! — Висловив хтось ще одна авторитетна думка, — відстій! Не могли до котику додати що-нитка сльозливого? І взагалі, нехай буде срач!
— Срач говорите? Будь ласка, всі баби казли, освіта — тік, Путін — наше все! Це …
.
Побоюючись срача, цілком здатного перерости у бійку, він ретирувався, і зумівши вибратися з натовпу вирушив далі.
— Геноцид! Однозначно геноцид. Інфляція, розруха, пенсійна реформа, ПДВ, все це проти російської людини…. Плешивого на нари, ні на добрива! Вертай назад СРСР — пропагував чоловік у сорочці й берете, стоячи на чомусь на зразок трибуни.
— Правильно, вірно глаголишь! Пора за вила! — підтримала натовп і в оратора полетіли плюси.
— О, школота Анального геройствує, — вигукнув ще один чоловік, у якого не бейджику була пташина прізвище, — влада не подобається, вали в свою Гейропу! Як у хохлів захотів? Не знаєш що вашій Омериге скоро песда? Не дозволимо розхитувати!
— Правильно, вірно глаголишь! Анального в утиль, нічого розгойдувати, — підтримали його крик, причому новачок зауважив, що серед підтримують другого оратора, є значна частина тих, хто до цього погоджувався з першим.
Плюси зазнали людині з пташиним прізвищем!
.
Він швиденько ретирувався, розуміючи що незнайомий з місцевими реаліями, в таких розбирання отримує писты від обох сторін.
Далі він побачив невелике віконце, і черга. Чоловік підходив до віконця, щось говорив, потім йому давали баян, який стоїть поруч чоловік у формі, нагороджував стусаном під зад, і щасливий власник музичного інструменту, швидко ретирувався. Деякі явно намагалися викинути подарунок, але нічого у них не виходило.
— Мабуть, досить для першого разу, — пробурмотів він, потихеньку пробираючись до виходу.
Скажений вереск гальм, джип завмирає не доїхавши до переляканого новачка пари сантиметрів.
— Ідіот! Думаєш, що пішохід так можна не дивитися по сторонах?!
— Але тут же не шосе, це взагалі тротуар! — намагається виправдатися він, але ніхто не слухає.
— Та чо… думаєш якщо правий, то обов’язково живий! Не вмієш ходити сиди вдома! — продовжує надриватися водій, при мовчазному схваленні глядачів.
— І лови мінус! — додає один з глядачів, вкладаючи в руки новачка здоровенний, прямокутний брус.
Скоромовкою вибачившись, він поспішно тікає, дивлячись по сторонам і намагаючись не вслухатися в навколишній гамір.
Навшпиньки обійшовши галдящую на головній площі натовп, він підійшов до таємничого будівлі з чорного ходу. Втім тут теж було багатолюдно, але все-таки не настільки.
Пробираючись між купами сміття, він розглядав вивіски прикрашали стіну «Демотиватори», «Картинки», «Солянка»….
Зупинившись біля вивіски «Дівчата», він машинально дістав з кишені фото колишньої, загоряють на пляжі і повісив на стіну.
— За бап завжди зеленка! — долинуло збоку, і розвернувшись новачок побачив усміхненого хлопця. Той поплескав новорега по плечу, а потім всунув йому в руки невеликий плюс, і кудись зник.
Дивна річ, плюс йому був абсолютно не потрібен, але настрій раптом покращився, плечі розправилися немов самі собою, а на обличчя наползла задоволена посмішка. І він, вже більш впевнено пішов уперед.
Народу ставало все більше, все бігали туди-сюди, але поступово стало ясно, що люди кучкуються за якимось принципом, збираються навколо ораторів, слухають і відпускають свої коментарі. Над ораторами височіли плакати з написами «Гумор», «Історії» і дивні «Вареники».
— Ні, все-таки баби-казли! — люто закричав якийсь мужичок, — ну от скажіть, що вам треба?! Навіщо шукайте принців до старості, і залишаєтеся з кішками, з сорока кішками, коли тут дофіга невъепенных хлопців? — І замовк, мабуть, вважаючи свою місію виконаною.
— Знову срач? З ранку? — роздратовано запитав якийсь хлопець, і кинув у мужичка плюсом.
— Згоден, зоипали такі пости! — Погодився другий, і теж кинув плюсом.
— Так, кінець деградував ресурс — похитав головою третій, кидаючи плюсом в оратора.
— Знову кавота чоловік покинув — розреготався четвертий, — лови плюс, не плач.
Чесно кажучи, йому й самому було цікаво, що буде далі, але тут поруч стоїть людина в капелюсі і пенсне досадливо вигукнув:
— Ні, Фішки вже не ті. От раніше заходиш усміхатися, поржать над приколами, зарядитися настроєм і розумієш, що реально розвиваєшся. Як експерт вам заявляю, тому що давно вже на Фішках!
А зараз? Зараз суцільний срач і фейки! Піду я від вас….
— Ізиді! — пролунав хор голосів, і в оратора полетіло півтора десятка великих мінусів. Під їх впливом інтелігентний чоловік у капелюсі і пенсне, почервонів, і кудись зник.
Від того, що відбувається голова новачка йшла обертом, і він вирішив потихеньку ретируватися. Але зупинився, побачивши як розлючений натовп б’є когось, причому чомусь б’є шпалами.
— А що тут відбувається? — ризикнув поцікавитися.
— Спамера спіймали — відволікся один з екзекуторів — буде знати, як канал розкручувати. — І раптом підозріло подивився на новачка, — а ти, милий чоловік, часом не з цих…. не бот? Що-то від тебе тролінгом тхне! А ну, хапайте його хлопці і волокем його до Грицька, а вже він розбереться…..
Від екзекуції новачка врятувало поява, як потім з’ясувалося, нештатного намісника таємничого Гриші, на землі. Як людина надійний і справедливий, він не міг пройти повз свавілля.
Спритно протолкнувшись через натовп, він вихопив спамера і новорега і кудись поніс.
— В бан їх, казлов! — ревла юрба навздогін.
Правда за рогом, він все ж відпустив новорега, продовживши подальший шлях зі спамером до таємничого Григорію.
Віддихавшись і радіючи, що легко відбувся, новачок тихенько ретирувався.
— Мабуть досить, — подумав він, — треба озирнутися і потім зайду ще як-небудь!
