Вікторія народилася і виросла в Підмосков’ї, але волею долі опинилася в Німеччині. Про переїзд росіянка не шкодує.
Чому Німеччина
Німеччину я не вибирала, я вийшла заміж за німця, чоловік живе у Берліні, так я і опинилась. Якби я вибирала прямо, де жити, то Німеччину б не вибрала.
«Не можу звикнути»
Досі не можу звикнути до того, що Німеччина досить «старомодна» в моментах комфорту та мобільності: знайти банк, відкрити там рахунок, отримувати смс про рух коштів, переказувати гроші з картки на картку в два кліка — це так нормально в Росії і так дивно для німців. Також мобільний зв’язок: по-перше, істотно дорожче, ніж в Росії. 1,5 Гб Інтернету за 15 євро, а 4G в Німеччині — це «унікальна пропозиція» мобільного оператора. Ну і за межами великих міст зв’язку майже немає, і в Берліні не скрізь.
Таксі — дуже дорого, Uber німцям тільки сниться!
Гарбузове маркети. Пару років я не розуміла, що це. Вздовж доріг лежать гарбузи. Часом вони взагалі просто купою на землі. А виявилося, вони продаються. Можна зупинитися, вибрати і купити. Тільки от продавців немає, та й взагалі нікого навколо немає — ми в полі. А потрібно просто кинути гроші в скриньку. Мені здається, що в якійсь іншій країні ці гарбуза розтягнули б просто так в першу ж годину. Але ми ж в Німеччині, тут так не надійдуть. Ніхто не дозволить собі просто так взяти і вкрасти гарбуз. І нехай ніхто не бачить, але адже це недобре.
Але зізнаюся, я все ж порушила… мені одного євро не вистачило на гарбуз, ну не було без здачі. Довелося доповісти після.
Про відмінності
У Німеччині скрізь порядок. Навіть якщо щось здається хаосом і нелогічним, то це тільки так здається. У німців свій, незрозумілий мою російській мислення, порядок. Порядок документообігу, порядок на вулицях. Тут чисто не тому, що хтось прибирає щодня вулиці, а тому, що ніхто не смітить. Люди не хочуть жити в смітті, а сміття починається з твого ділянки. Тому всі ділянки і городи чисті, підстрижені газони, будинки пофарбовані, квіти политі.
Тут немає поспіху і швидкості в житті. Якщо ви повільно переходите дорогу, вам не будуть сигналити, а просто почекають. У місті не витає енергія «терміново, треба встигнути мільйон справ». Все спокійно, чітко, за планом. При цьому люди також встигають багато, але без стресу.
Загалом, жити тут спокійніше. Відчувається час, «смак життя». Дні пролітають непомітно, як у Москві.
Про різницю менталітетів
До речі, російський менталітет ніколи не був мені близький. Реально, ніколи. Особливо, притаманна менталітету нетактовність. У Німеччині я люблю людей. Тактовність, але при цьому щирість. Люди дуже щирі і відверті у своїх емоціях, але в рамках пристойності (не завжди, але часто). Ніхто не поставить питання на тему, яка не стосується його самого. Теми особистого і сімейного життя не стосуються нікого, особливо стороннього. Це ваше особисте, з якої причини ви живете один/одна і завели собі кота замість чоловіка/дружини. А також ви займаєтеся незахищеним сексом свої фертильні дні з метою завагітніти — адже саме це по суті цікавить людини, який запитує: «А коли ж діти?». У Німеччині ніколи цього не запитають, бо це не їх справа. В Росії це теж не їх справа, але це неодмінно треба обговорити. Тут це нікому обговорювати не треба, люди не готові витрачати час свого життя на обговорення чужого життя. Тут мало хто буде давати поради, якщо про них не просили. Але тут завжди допоможуть, якщо попросите.
Мені здається, що німці більш справжні. Вони не грають ролі. Мені подобається, що в німецькому менталітеті відсутнє показуха. На відміну від російської. Як в Росії буває: є в людини 500 000, поїхав і купив машину за 1 500 000: мільйон в кредит, звичайно.
Зате з гарною машиною. Плювати, що жити нема на що, все на кредит, плювати, що про відпустку можна забути — машина зате є. І пощастить, якщо її ніхто не подряпає перші пів року, а це окремий привід для безсонних ночей. І ось ця показуха, щоб усі бачили, яка машина, а те, що порожньо на банківському рахунку, ніхто не бачить — це ж безглуздо. Німці так не зроблять. Вони будуть ходити пішки, якщо в машині немає необхідності, маючи ці півтора мільйона на рахунку. При цьому жити в гарній квартирі, відпочивати раз на квартал. Вони, може, і куплять авто, але чисто з міркувань зручності пересування, це не буде привід показухи. І це буде рівно така машина, на яку не витратять всі заощадження, яка не буде сильно бити по кишені в обслуговуванні.
Німці не купують айфони в кредит. Немає грошей на айфон — тоді не купуй айфон. Все просто. Тільки в Росії я зустрічала людей з айфонами і машинами, що живуть утрьох в орендованій однушке — зате з айфоном. А воно треба? Мені подобається, що тут немає показухи, простота, кожен є сам собою.
Про німецьких чоловіків
Німецькі чоловіки — які вони? Напевно, щоб описати німецького чоловіка одним словом, то я б вибрала «надійність». Я вважаю, що ця надійність це наслідок менталітету і способу життя в країні в цілому. Німці живуть у стабільній країні, стабільним курсом валют, зі стабільною банківською системою і так далі. Мій чоловік не розуміє, як ціна на якийсь товар може раптом сильно підскочити. Bratwurst в Берліні в 2013 році (коли я купувала її вперше) коштувала 3.50 євро, Bratwurst сьогодні коштує ті ж 3.50 євро. Наведу приклад з нашої родини. Мій чоловік думає на пару-трійку кроків/років/десятиліть вперед, а я не хочу загадувати, адже всі сто разів зміниться. Чоловік планує з урахуванням цих змін, він може їх передбачити. Я звикла, що зміни неможливо передбачити. Завтра можна прокинутися, а євро 100 рублів, і відпустка/покупка не совершатся. Сьогоднішнього німцеві це незрозуміло. Думаю, звідси і складається ця надійність, гарантії. Це безсумнівно дає відображення на рисах характеру і ставлення до життя в цілому.
Про рівноправність
Zusammen oder getrennt? (разом або роздільно?)- така щиро незрозуміла фраза російській жінці і така очевидна для німця.
Саме ці слова вам задасть офіціант, якщо після закінчення романтичної вечері, ви попросите рахунок в ресторані. Для російської дами всю атмосферу романтики зніме як рукою. Для німця — це норма. І найчастіше Ваш німецький залицяльник відповість офіціантові «Getrennt», що буде означати «роздільно». Ви оплатите рахунок — кожен за себе, на скільки сама наела — стільки й плати. Трохи рідше ви заплатите 50/50. Ви турбуватиметеся, а він ніколи в житті не зрозуміє з-за чого. Буде продовжувати Вам дзвонити і кликати на побачення.
Російська жінка, з глибоко російським менталітетом, цього не зможе зрозуміти. Але для німця — жінка не безпорадна, вона працює, вона рівноправний людина і співрозмовник. Він принизить її тим, що заплатить за вечерю, виставивши це так, що вона в статусі нижче і не має можливості платити за свою їжу. Та й в кінці-кінців, з якого такого дива він повинен платити за поки ще досить-таки сторонньої людини.
Знаю, чула історії про те, як кавалер оплачував всі з першої зустрічі. Але це не типово для німецької душі. Цей кавалер швидше виняток, ніж правило.
Так що, не такий прекрасний принц заморський, як російські панянки собі «малюють».
Але є і зворотна сторона медалі…
Колега мого чоловіка пішов у декрет на пів року. Мене це дивує, звичайно. У Росії нечасто почуєш історію про те, що чоловік пішов у відпустку по догляду за дитиною. У Росії також батько або мати можуть піти в декрет, тільки от чоловіки вважають, що це до них не дуже стосується. Або зарплата жінки не дозволяє жити втрьох тільки на її зп + декретні. Хоча, я впевнена, навіть якби зарплата дозволяла, то в декреті була б саме мама.
У Німеччині жінка народжує не для себе, жінка і чоловік — рівноправні батьки. І все не звалюється на матір, батьків у дитини двоє, значить, усі обов’язки діляться.
Справа в тому, що для німця жінка — це повноправний партнер. У всьому. З одного боку, це плюс, але одночасно і мінус. Всі рішення, які приймаються ТІЛЬКИ спільно. Немає жіночих або чоловічих обов’язків — все навпіл. Чоловік забиває цвяхи не тому, що він чоловік, а лише тому, що він вміє це краще жінки. Якщо б жінка вміла, то цей обов’язок була б теж розділена. Зрозуміло, що я висловлююсь дуже грубо і перебільшено, але суть залишається. Жінка та чоловік партнери, ні когось вище або нижче, ніхто не стоїть за чиєюсь спиною, люди йдуть поруч. А добре це чи погано, кожен вирішує для себе сам. Хоча я дотримуюся думки, що тут неправильно давати оцінку «добре чи погано», це факт, і для кого-то він прийнятний, для кого-то немає — люди різні.
Звички, які дратують
Сякання. Люди сякаються скрізь, це нормально — голосно висякатися прямо за обіднім столом, сидячи з діловим партнером. Коли вчитель стоячи біля дошки, пояснює нову тему, витягує носовичок і тааак голосно сякається…
Чого не вистачає
Сумую за їжу, сирки глазуровані, сир, ряжанка. У Німеччині це можна купити в російських магазинах, а так в основному польська і литовська продукція, все не то на смак. А також по курці, в Німеччині її погано обробляють, не можу таке є. Кава Глясе з Макдональдс — це кава взагалі крім Росії ніде не зустрічала, дуже його не вистачає.
Також сумую по сервісу. Коли є запис до лікаря на 10.00, значить, я потраплю до лікаря максимум до 10.10. У Німеччині запис на 10.00, значить, раніше 11 в кабінет не ввійдеш.
Взагалі німецька медицина дуже відрізняється, вкрай незвично для росіян.
Про медицину
Медицина в Німеччині це один з найбільших міфів, присутніх в Росії. Тут також є хороші лікарі і ті, до яких не порадиш. Лікарські помилки трапляються часто, але тут відповідальність лікарів за помилки нижче: перед вами, як правило, просто вибачаться за неправильний діагноз і лікування або за зіпсований непрофесійним лікуванням зуб. А якщо відкрити який-небудь російський форум, скільки ж поганих відгуків про лікарів!
У Берліні гостра нестача лікарів, тому запис до фахівців проводиться за місяць-два до дня запису. До деяким і за 4 місяці можна. При цьому якщо ви раніше не були в клініці і не є їх пацієнтом, часто можна отримати відмову, тому як у лікарів перевантаження, і вони не беруть нових пацієнтів. Так що, якщо хочеться до лікаря, треба дуже постаратися, щоб потрапити.
Дві історії про відвідування лікаря в Німеччині та в Росії
Прийшла на щорічний огляд до жіночого лікаря в Підмосковному місті, до речі, у приватну клініку. Лікар питає, що турбує, відповідаю, що нічого. Лікар питає, чи є діти, відповідаю, що ні. Лікар дивується, як це так у 29 років і ні дітей, ні абортів.
Розповідаю, що заміж не так давно вийшла, ще не встигла. Лікар все одно здивована, що чого ж я до шлюбу не намагалася вагітніти. Розповідаю, що дотримуюся думки, що діти це наслідок щасливого шлюбу, а не причина для шлюбу. Лікар заспокоює, що нічого страшного, вона допоможе мені завагітніти, народити одного, а потім треба відразу і другого. Адже це добре, коли у двох дітей невелика різниця. Я в шоці. Прийшла на щорічний огляд і в перші 10 хвилин стала матір’ю двох дітей.
Пояснюю лікаря, що як би і не планую поки дитину, а вже тим більше двох. «Як це не плануєте?! Треба завжди мати як мінімум двох дітей» — «Кому треба?»,- запитала я лікаря. Але вона не знайшла відповіді на це питання. Прямо на цій фразі наш прийом закінчився.
Пішла до жіночого лікаря в Німеччині, не в приватну клініку, а за звичайною страховці. Дуже весела російськомовний лікар. Розмовляємо, кажу, що вагітностей не було. Лікар запитує, а чи плануєте взагалі дітей. — Так. Це нормальне питання в Німеччині. Не кожна жінка планує мати дітей. І бажання, і небажання жінки мати дітей — поважають, ніхто не нав’язує свою думку. І я кажу, що планую одного разу, я розумію, що мені 30 і пора б, але от якось я поки не зібралася. На що лікар посміхається і каже: «Ви що? Вам же тільки 30! Що значить, пора? Пора, це коли Ви хочете самі! А в 30 все ще попереду, ще рано переживати. Ви ще такі молоді!».
Слід перейняти
Росіянам слід перейняти німецьку безпосередність і свободу: свободу від громадської думки, свободу у прояві емоцій і почуттів. Тут ніхто не зробить висновки про людину по наявності/відсутності автомобіля або власного житла, бо це не говорить взагалі ні про що, крім як про те, що у людини немає у власності нерухомості або автомобіля. У Росії такі моменти є якоюсь лакмусовим папірцем людини.
Тут люди вільні в одязі, стилі, прояві себе. Якщо немає місця у вагоні метро, людина може сидіти на підлозі, і це не викликає чиє-небудь здивування. Якщо людина захотів, він пофарбував волосся в синій, а на обличчі набив татуювання, така людина не буде привертати увагу, на нього НІКОЛИ не косо подивляться чи осудливо. Так і не подивляться в принципі. Людина вільна, він може робити те, що йому хочеться, і це прям ось зовсім нікого не стосується.
Неспішність німців. Наприклад, запізнюємося на поїзд, мама чоловіка везе нас на станцію. Їде вона неспішно, підспівуючи радіо і розповідаючи жарти. Які тут жарти, ми запізнюємося на поїзд, а наступний буде тільки через 2 години?!! Але вона поспішає, але й не поспішає одночасно. Ми встигаємо, звичайно. Але нервую, що запізнимося, тільки я.
І от мені здається, ця звичка нервувати, коли запізнююсь, так і спізнюватися в цілому, це щось моє, що вже прямо в крові.
А у руссих слід повчитися поважати чужий час, тому що одна справа неспішність і спокій, про який я говорила вище, і інше — коли в якійсь державній інстанції можна просидіти 5-6 годин у черзі, а співробітник буде неспішно працювати, неспішно базікати по телефону, обідати. А інші почекають. Скрізь є рамки, Москва дуже марного місто, але при цьому всі організації працюють чітко, в Німеччині — ні. Якщо хто-то у відпустці, то у нього немає заміни — весь світ зачекає.
Якщо дурні і дороги — біда Росії, то в Німеччині
Я думаю (це суто моя особиста думка), що проблеми завжди і скрізь — це люди. Люди, які лінуються щось робити для держави, люди, які вкривають доходи, не платять податки, не хочуть працювати і вчитися.
Виховання дитини в Німеччині
У Німеччині будь-яка дитина насамперед громадянин Німеччини, а тільки потім вже дитина батьків. Мама і тато не є «власниками» цього громадянина, вони не можуть робити з дитиною все, що їм спаде на думку. Звичайно, держава всіляко підтримує свого маленького громадянина. Дитячі гроші виплачуються до настання повноліття дитини (до 18 років). З цих грошей батьки обов’язково в певному віці повинні давати дитині кишенькові гроші, у якому розмірі батьки визначають самі. Крім дитячих грошей батьки можуть одержувати і іншу допомогу. Наприклад, при нестачі фінансів Югендамт виділяє гроші на поїздки з класом у школі. А також, якщо у дитини погана успішність у школі, допоможуть і з грошима на репетиторів. Також дитини не можна в навчальний час повезти у відпустку. Так, в канікули путівки дорожче, але переривати навчальний процес і кудись їхати/летіти з дитиною в навчальний час — не можна.
У Росії жінка сама вирішує народжувати або перервати вагітність, бо як дитина поки ще не особистість, а мамина власність. У Німеччині навіть тільки що зародився дитина — вже особистість і громадянин. Аборт є злочином і тягне за собою кримінальну відповідальність. Звичайно, аборти робляться в певних випадках, але на це потрібно сертифіковане дозвіл соціальної служби.
