Люсіль Болл — американська комедійна актриса і зірка телесеріалу «Я люблю Люсі», що отримала на батьківщині прізвисько «Королева комедії».
Люсіль Болл народилася 6 серпня 1911 року в Джеймстауні, передмісті Нью-Йорка, в сім’ї баптистів. Її батько був шотландського походження, а предки матері були з Ірландії і Франції. Батько Люсіль працював монтером в телефонній компанії «Bell Company», і з обов’язку служби його часто переводили з одного об’єкта роботи на інший. Коли Люсіль виповнилося три роки, її сім’я покинула рідний Джеймстаун і переїхала в містечко Анаконда в штаті Монтана. Але незабаром батька знову перевели, і їх новим місцем проживання стала місто Вайндотт в Мічигані. Там же в лютому 1915 її батько помер від черевного тифу, залишивши дружину вагітною другою дитиною. Після смерті батька Люсіль і її брат Фред виховувалися матір’ю і дідусем з бабусею. Її дід Фред С. Хант був ексцентричним соціалістом, який дуже любив театр. Він часто водив маленьку Люсі на вистави в місцевий театр і був дуже радий тому, що вона сама бере участь у шкільних постановках.
У 1925 році з схвалення матері, Люсіль поступила в школу драматичного мистецтва Джона Мюрея Андерсона. Там сором’язливу Люсі затьмарювала інша молода зірка — Бетт Девіс. Через кілька тижнів шкільні викладачі сказали їй, що у неї немає ніякого майбутнього на сцені, і Люсіль покинула школу. У 1932 році вона повернулася в Нью-Йорк, щоб стати актрисою. Спочатку вона досягла невеликого успіху, як модель для дизайнера Хеті Карнегі та реклами сигарет «Chesterfield». Потім вона стала брати участь у бродвейських постановках, взявши псевдонім «Дайан Белмонт» Але довго він там не протрималася, і незабаром її звільнили. Після невеликої роботи в якості однієї з «Золотих дівчаток» у фільмі «Римські скандали» вона залишила Нью-Йорк і перебралася до Голлівуду, щоб стати кіноактрисою. Там вона познайомилася з Джинджер Роджерс, яка стала її найкращою подругою. У 30-ті роки вона багато знімалася в кіно в епізодичних ролях, а на початку 40-х вона підписала контракт зі студією MGM. В голлівудських колах вона була відома як «Королева боліварів» (звання, яке раніше належало Фей Рей), тому що вона знімалася в основному у фільмах категорії «B». А актор Макдональд Кері був визнаний її «королем».
У 1940 році Люсіль познайомилася з керівником джаз-оркестру, кубинцем Дезі Арназом, за якого незабаром вийшла заміж. Коли вони поспішно одружилися, Дезі був вимушений був дати Люсі дешевенькі кільце з аптеки, тому що всі ювелірних магазини були на той момент закриті. Вона носила його всю решту їх спільне життя. Їх часті публічні сварки і екстравагантні витівки привертали велику увагу преси. У 1942 році Арназ був призваний на службу в армію, але із-за травми коліна був залишений в Лос-Анджелесі, де влаштовував музичні концерти для поранених солдатів. У цьому ж році у Люсіль стався викидень. У 1944 році Люсіль подала на розлучення, а коли їх офіційно розвели, вона помирилася з чоловіком і вирішила залишитися з ним. Другий раз в 1946 році вони обвінчалися в церкві за наполяганням її матері, тому що мати вважала, що у них не було дітей, ще тому, що їхній шлюб не був освячений в католицькій церкві.
У 1948 році Люсіль отримала роль Ліз Кагатів (пізніше Купер), ексцентричної дружини, у радіопрограмі для CBS «Мій улюблений чоловік». Програми мали успіх і CBS вирішило зробити її телеверсію, яка отримала назву «Я люблю Люсі». Вона погодилася, але наполягала на тому, щоб з нею знімався її чоловік. Спочатку керівництво CBS відмовилося, вважаючи, що публіці не сподобається пара, де дружина американка, а чоловік кубинець. Але після експериментального епізоду, в якому Люсі показала весь свій комедійний талант, керівництво CBS схвалив проект і серіал вийшов на телеекрани. За один місяць до свого сорокаріччя і після декількох викиднів, 17 липня 1951 року Люсіль нарешті народила свого першого дитини, дочка Люсі Арназ, а через півтора — на другу дитину, сина Дезі Арназа. Під час другої вагітності, серіал «Я люблю Люсі» був настільки популярний, що зупиняти зйомки не стали, і її персонажу — Люсі Рікардо, теж довелося народжувати.
У 1953 році Люсіль була викликана в суд, оскільки в 1936 році вона голосувала за комуністичну партію. У відповідь на ці звинувачення чоловік Люсіль, Дезі Арназ, уїдливо зауважив: «Єдина червона річ у Люсі — це її волосся, і навіть вони незаконні!». У 1960 році Люсіль втілила в життя свою давню мрію — зіграла в бродвейському мюзиклі «Ризикована справа», пісня з якого «Hey, Look Me Over» («Гей, подивися на мене») одразу ж стала хітом.
4 травня 1960 року, на наступний день після закінчення зйомок телесеріалу «Година комедії Люсі-Дізі» (продовження «Я люблю Люсі»), Люсіль і Дезі розлучилися. Проте, до його смерті в 1986 році, вони зберігали дуже теплі і дружні відносини. У наступному році, після розлучення, Люсіль вийшла заміж за коміка і ділового партнера Гарі Мортона, який був молодший за неї на 12 років. У шлюбі вони прожили 28 років. У 1985 році Люсіль знялася в телевізійному фільмі про літній бездомної жінки «Кам’яна подушка», який був добре прийнятий публікою. Останній раз вона з’явилася на публіці за кілька тижнів до смерті на церемонії вручення Оскара 29 березня 1989 року.
18 квітня 1989 року із-за болів в грудях Люсіль була госпіталізована в клініку, де їй була зроблена операція і пересаджена донорська аорта. 26 квітня 1989 року Люсіль Болл несподівано померла з-за вибуху аорти. Спочатку вона була похована на кладовищі Голлівуд Хіллз в Лос-Анджелесі, але пізніше була перепоховали дітьми в рідному Джеймстауні.
Болл тринадцять разів номінувалася на Еммі і здобула чотири перемоги. Вона була актрисою, яка знялася у близько 120 фільмах з 1930 по 1970, і зіркою телеекрану протягом більше тридцяти років. Вона пишалася своєю сім’єю і спадщиною. Її генеалогія може бути простежено аж до ранніх поселенців в колоніях. Один з прямих предків, Вільям Sprague (1609-1675), уродженець Англії приплив на кораблі в район Плімута / Салем, штат Массачусетс. Вільям разом зі своїми двома братами стояли біля витоків заснування міста Charlestown, штат Массачусетс. Інші родичі Sprague стали солдатами в революційній війні Півдня і Півночі, і 2 з них були губернаторами Род-Айленда.
У 2003 році вийшов телевізійний фільм «Люсі» c Мэйделин Зима в ролі Люсіль Болл.
