Добровільна і дострокова. Чи Все благополучно з відставкою Назарбаєва?

81

Повідомлення про те, що Нурсултан Назарбаєв добровільно і достроково склав з себе повноваження президента Казахстану, непоміченим, звичайно, не пройшло. Але загальний тон повідомлень у російських ЗМІ досить спокійний: ну, пішов один президент, прийшов інший, побажаємо всім здоров’я і продовжимо стежити за тим, як на Україні готуються до виборів чи в США штовхають Трампа.

Між тим подія ця не просто не рядове – воно має виняткову важливість для нашої країни і, ймовірно, може стати визначальним для нашої політики на довгі роки. У цьому сенсі з ним не зрівняються ні українські вибори, де обирають чергову маріонетку США, готову зносити ляпаси від будь-якого клерка з американського посольства, ні навіть з внутрішньополітичною ситуацією в Вашингтоні, де при всій складності все настільки стабільно негативно для нас, що не сильно краще, ні сильно гірше вже не буде.
Важливість Казахстану для Росії доводити, напевно, не потрібно. І все-таки кілька слів про це сказати доведеться. Казахстан — це не просто велика країна. Це ще тисячі кілометрів спільного кордону, яка історично у нас ніяк не укріплена. Казахстан — це в чистому вигляді «м’яке підчерев’я» Росії, і від того, хто в цьому підчерев’я буде встановлювати правила, багато в чому залежить і наше «самопочуття» в найближчі роки. Явний перехід Казахстану на бік США буде безумовною військовою катастрофою для Росії, оскільки з півдня ми відкриті на тисячі кілометрів, і у випадку якогось конфлікту Росія вмить перетвориться в країну без тилу — навіть тактична авіація ймовірного противника зможе з казахських степів досягати і Омська, і Красноярська, протягом тисяч кілометрів повністю контролювати Транссиб і так далі…
Зрозуміло, при таких розкладах величезне значення має фігура глави сусідньої держави. Від того, які саме рішення в області безпеки і міжнародного співробітництва він буде приймати, залежить і наше з вами самопочуття. А значить, питання заслуговує найпильнішої розгляду.
Як відомо, виконувати обов’язки президента Казахстану став Касим-Жомарт Токаєв – кадровий дипломат, довгі роки працював на вищих державних постах Республіки Казахстан. Думаю, знайти біографічну довідку про нього читачам не складе труднощів, тому відразу хочу зосередитися на деяких моментах.
Новий президент Казахстану буде виконувати обов’язки не короткий термін, до наступних позачергових виборів, як можна було б очікувати, а весь термін повноважень, що залишався Нурсултану Назарбаєву. Це дозволяє Конституція Казахстану.
Наступні вибори повинні відбутися приблизно через рік, у квітні 2020 року. Тобто у виконуючого обов’язки президента буде приблизно рік, щоб як слід зміцнитися на керівній посаді. Враховуючи деякі середньоазіатські реалії, немає ні найменших сумнівів, що до виборів буде досягнутий повний консенсус» щодо нового президента, і він набере традиційні для регіону 97-98 відсотків голосів. Звичайно, є досвід сусідньої Киргизії, де «все не так однозначно», але поки все-таки більше підстав вірити у перший варіант розвитку подій. Тобто Касим-Жомарт Токаєв у владі надовго, років на двадцять-тридцять, швидше за все.
Нурсултан Назарбаєв збереже за собою деякі важливі пости в державі, в тому числі посаду глави правлячої партії і довічного глави Ради безпеки Казахстану, а також члена Конституційної ради. Також за Назарбаєвим зберігається закріплений у законах країни статус «елбаси» — «лідера нації» і першого президента. Зізнатися, автору не вистачає знання місцевої специфіки, щоб зрозуміти, наскільки серйозні останні титули. Але в додаток до всьому іншому звучить грунтовно.
Але що дійсно серйозно, і на що знань місцевої специфіки автору вистачає, так це те, що Касим-Жомарт Токаєв майже рік тому зробив несподівану заяву, згідно з якою Нурсултан Назарбаєв не буде брати участі у виборах 2020 року. Строго кажучи, це може означати наступне: вже тоді стан здоров’я Назарбаєва було, м’яко кажучи, настільки очевидно поганим, що мова про новий президентський термін не стояла навіть перед його найближчим оточенням. Крім того, вже тоді Касим-Жомарт Токаєв відчував себе спадкоємцем, уповноваженим на такі заяви, тому що в іншому випадку він моментально втратив би всіх постів у державі. В Азії такої зухвалості не прощають, якщо вона не була заздалегідь узгоджена і височайше затверджена.
Тобто при всій нашій впевненості в тому, що Нурсултан Назарбаєв продовжить чинити стабілізуючий вплив на ситуацію в Казахстані, в реальності це вплив може закінчитися через кілька тижнів або місяців – рівно тоді, коли за станом здоров’я Назарбаєв вже не зможе з’явитися перед телекамерами. А значить, саме Касим-Жомарт Токаєв є тією фігурою, з якою нам доведеться вже дуже скоро мати справу з реальним главою Казахстану.
Новий президент Республіки Казахстан, як і абсолютна більшість радянських дипломатів, закінчував МДІМВ. Добре це, чи погано, судити складно – сам по собі вуз досить слабенький, дипломатів, як ми могли вже не раз переконатися, готує поганих, а вже про представників регіональних еліт, що відучився там, і говорити не доводиться. Але все-таки московський етап у житті Токаєва не повинен пройти для нього дарма, і деякі надії на те, що він зберіг якісь симпатії до Москви і Росії, у нас є.
Після здобуття незалежності він зробив неймовірно стрімку кар’єру в Казахстані. Але це можна пояснити скоріше великим кадровим голодом в республіці, де були раді просувати будь-які національні кадри з відповідною профільною освітою та практичним досвідом роботи. Але вже те, що більше чверті століття йому вдавалося втриматися на вершині державної піраміди, характеризує його як людину недурного і вельми прагматичного.
В самому Казахстані Токаєва називають «продуктом Назарбаєва» — він завжди був на боці «елбаси», завжди гаряче підтримував його, завжди проводив політику, повністю узгоджується з волею президента. Але і це, знову ж таки, може бути цілком зрозумілою місцевою специфікою. Хоча що там «місцевої» — у Москві таких «державних діячів» теж безліч, так що ми від Середньої Азії в цьому плані не так вже далеко пішли.
Загалом, передбачити, в якому саме напрямку поведе казахська корабель його новий керманич, досить складно. Та стежити за цим потрібно дуже пильно.
А ще нам слід пильніше стежити за діяльністю на сусідської території американських спецслужб. У них зараз дуже велика спокуса «спробувати на зуб» нового президента, організувавши там чергову кольорову революцію і посадивши на його місце тепер вже абсолютно лояльного Вашингтону «елбаси». Зі всіма, як кажуть, витікаючими…
Автор:Віктор Кузовков