Сьогодні влада часто говорять про ізоляцію від світу. Хтось із чиновників стверджує це як необхідність, мовляв, в іншому випадку країною оволодіють чужі цінності, хтось міркує як про даність: санкції та обмеження роблять цей шлях неминучим у будь-якому випадку.
Але що станеться, якщо Росія не відмовиться від такого розвитку подій?
На жаль, наслідки будуть дуже сумні. Давно пора позбутися ілюзій: сучасна Росія без Заходу з його технологіями — ніщо. Путінська РФ — це вам не сталінський СРСР, зробив прорив за три десятки років від сохи до атомної зброї. За той же термін демократи розвалили буквально все, що було можливо: від легкої промисловості та електроніки до літакобудування (останній удар дзвони колись могутньої галузі пролунав зовсім недавно, з остаточною відмовою Європи від Суперджетов). Іронія полягає в тому, що в подіях останньої чверті століття буквально справдилося пророцтво Достоєвського про те, що тільки тоді буде високий і великий російський народ, тоді увійде на рівних правах в світову сім’ю, коли стане поважати себе, а не наслідувати Заходу. Вже згадана історія з Суперджетом прекрасно це показала — похерила свої розробки, відправивши в нафталін проекти Мулу і Яка, зібрали літаки з західних деталей, а в результаті — повний крах. І так, зрозуміло, у всіх областях і економіки, і політики, і навіть мистецтва. У радянський час, умевшее бути оригінальним, існувати у власній ментальної матриці, наші письменники, художники, композитори цінувалися на Заході — а зараз у нас одні жалюгідні клоуни, пародіюють американську і європейську естраду з такими ж жалюгідними глядачами, вбираючими цей культурний силос. Притому і тут видно деградація — творіння Кіркорова і Баскова — вже зовсім за гранню моралі, таке треба вже забороняти просто в медичних цілях, щоб не травмувати психіку людей.
Склалася дивна ситуація: Росія кинулася наслідувати Захід і в технологіях, і в способі життя, і в мистецтві, але при цьому старанно відкидає цей самий Захід. Нескладно здогадатися, що станеться, якщо канали спілкування з зовнішнім світом будуть перекриті зовсім: країна опиниться в задушливому вакуумі, не маючи ані прикладів для наслідування, ні розуміння того, як існувати далі. Ці доцентрові сили просто розірвуть держава на частини.
Ось як це відбудеться:
Без західної науки у нас залишаться лише власні технології, які затрималися у вісімдесятих роках. Медицина відкотиться на роки й методично і практично, сільське господарство остаточно прийде в занепад (це підтверджує вже зараз відбувся провал імпортозаміщення, з таким дзвоном анонсировавшийся в послекрымские 14-15-е роки), навіть видобувні технології повернуться до методик шістдесятих років. Щоб зберегти конкурентоспроможність, доведеться грандіозно здешевлювати робочу силу, так що в підсумку країна зануриться в тотальну бідність. Звичайно, можна було б існувати і в цих умовах, якби в країні була виразна ідеологія — приклад того Північна Корея. Але саме тому поширена порівняння з східним сусідом незастосовне — північнокорейські лідери не живуть у відриві від власного народу, не мають замків в Італії і виноградників у Франції. Росія почне розповзатися — так чи інакше вплив центральної влади, яка в умовах тотального зубожіння втратить авторитет повністю, стане скорочуватися, країну можна буде утримувати тільки силою, якій також буде менше і менше. У підсумку на горизонті 20-30 років, прожитих в ізоляції, Росія цілком може виділити з себе національні республіки, а після — та окремі області.
На жаль, все це більш або менш неминуче. Така ціна авантюризму в політиці, бездумних кроків, не забезпечених реальною силою, які ми робили протягом останніх років…
