20 березня на 92-му році життя помер знаменитий актор театру і кіно, народний артист Росії Анатолій Адоскін. У його фільмографії – понад 60 ролей, найвідомішими з яких стали ролі у фільмах «Дівчата», «Два капітани», «Брати Карамазови», «Людина нізвідки».
Він провів 70 років на театральній сцені до останніх днів беручи участь у виставах. Йому пощастило спілкуватися з сім’єю Марини Цвєтаєвої, Борисом Пастернаком і Фаїною Раневської, про що він встиг нещодавно розповісти у своїй автобіографічній книзі.
Актор в молодості
Кадр з фільму *Любов’ю треба дорожити*, 1959
Анатолій Адоскін народився в 1927 р. в Москві. Його сім’я не мала ніякого відношення до мистецтва, але він про акторську професію мріяв з самого дитинства – в будинку навпроти жили артисти Музичного театру імені Станіславського і Немировича-Данченко і, спостерігаючи за ними у вікно і слухаючи, як вони розучують арії, хлопчик і сам загорівся бажанням стати частиною цього світу. У дворі він познайомився з театральним капельдинером, і той пускав його на всі вистави. Пізніше Адоскін розповідав: «Всі хлопці в тому дворі мріяли про оперній кар’єрі, і я не виняток. Дуже люблю музику і вважаю, що це найголовніше мистецтво. Якщо розуміння живопису йде від розуму, то музика від душі і серця. До того ж всі музичні арії я завдяки відвідуванню «музичного» вдома ще років в 13-14 вивчив напам’ять (у мене хороша музична пам’ять), що потім часто допомагало в роботі, адже доводилося грати в музичних виставах».
Анатолій Адоскін у фільмі *Два капітана*, 1955
Адоскину довелося рано подорослішати: коли йому було 13 років, почалася війна, і підліток влаштувався працювати на завод. Акторська професія не здавалася його батькам серйозним заняттям, і вони наполягли на його надходженні в автотранспортний технікум. До навчання Анатолій ставився без ентузіазму, і вже через рік його відрахували. У 1943 р. йому вдалося здійснити мрію – він вступив у студію Театру імені Моссовета, де його наставником став Юрій Завадський. По закінченні навчання талановитого студента запросили в трупу театру. Пізніше він виступав також на сцені «Современника» і «Ленкому», став одним художнього керівника театру «Ленком» Анатолія Ефроса, порадив йому взяти в трупу Валентина Гафта та Євгена Стеблова.
Анатолій Адоскін у фільмі *Дівчата*, 1961
Дебютом Анатолія Адоскина в кіно стала роль Валі Жукова у фільмі «Два капітана» (1955). А всесоюзна популярність прийшла до нього після 1961 року, коли на екрани вийшов фільм «Дівчата», де Адоскін зіграв роль інженера. Для багатьох глядачів епізоди з його участю, де Анфіса вчила його героя, як правильно носити капелюх, а комендант гуртожитку на кожну його фразу відповідає: «Буде зроблено!», стали улюбленими епізодами в цьому легендарному фільмі. Його герой, з першого погляду строгий і представницький, а насправді сором’язливий і привабливий («Я капелюх-то ніколи не носив. Це так ось купив. Для солідності»), став улюбленцем глядачів.
Анатолій Адоскін у фільмі *Людина нізвідки*, 1961
Кадр з фільму *Брати Карамазови*, 1968
Наступна велика роль у фільмі «Брати Карамазови» в 1968 р. подарувала Адоскину щасливу можливість працювати на одному знімальному майданчику разом з Михайлом Ульяновим, Кирилом Лавровим і Андрієм Мягковим. У тому ж році актор знявся в комедії «Сім старих та одна дівчина». Адоскін завжди залишався затребуваним артистом, але йому діставалися переважно ролі другого плану. При цьому глядачі завжди запам’ятовували його героїв. З цього приводу актор говорив: «У цьому сенсі мою киносудьбу можна порівняти з акторської долею Раневської, яка все життя грала ідіоток. Поруч з нею знімалися такі зірки, як Любов Орлова і Віра Марецька, їм діставалися ролі партійних діячів, передовиків виробництва і перших красунь. Але їх героїнь давно забули, а знаменитих «Мулю» та «Лева Маргаритовича» Раневської глядачі пам’ятають до сих пір. Але чому так відбувається, не знаю, для мене це загадка».
Анатолій Адоскін у фільмі *Сім старих і одна дівчина*, 1968
Кадр з фільму *Стрибок з даху*, 1977
На відміну від багатьох знаменитих радянських акторів, з розпадом СРСР кінокар’єра Адоскина не завершилася – він зумів знайти своє місце і в кінематографі нового століття. Так, у 2002 р. він знявся в «Будинку дурнів» Кончаловського, де його партнерами по знімальному майданчику стали Євген Миронов і Юлія Висоцька. Завдяки цій роботі Адоскина висунули на премію «Золотий орел» в номінації «Краща чоловіча роль другого плану».
Анатолій Адоскін у фільмі *Винні*, 1987
Анатолій Адоскін в серіалі *Кураж*, 2014
Його останньою роботою в кіно стала роль «головного сатирика країни» в серіалі «Кураж» (2014). Після цього Анатолій Адоскін на екранах не з’являвся, але реалізував свій талант в іншій сфері – в 2015 р. він опублікував автобіографічну книгу «Ах, якщо б ви знали, якби чули…», де розповів про своїх театральних будні і про дружбу з легендарними артистами, зокрема, з Фаїною Раневської: «Незважаючи на те що ми з Фаїною Георгіївною працювали в одному театрі, спілкуватися стали не відразу. Все почалося з гастролей в Ленінграді, де несподівано зіткнулися в магазині грамплатівок. Вона, як і я, дуже любила музику, тому ми з нею набрали по великій стопці… Так ми почали спілкуватися з Раневської, а потім і дружити… Половина того, що розповідають про Раневської, включаючи якісь вульгарні висловлювання, – брехня. Хоча розумні думки – як свої, так і чужі – вона дійсно збирала. Причому записувала їх на зворотному боці рецептів, їх у великій кількості виписували лікарі. Ну а щоб не втратити, прикріплювала папірці до шпалер голками, якими їй робили уколи».
Фаїна Раневська і Анатолій Адоскін
Актор з родиною
До останніх днів Анатолій Адоскін виступав у театрі, грав у виставі «Кастинг». У 90 років він зазначив ще один ювілей – 70 років на сцені! В одному зі своїх останніх інтерв’ю актор зізнавався: «Взагалі, як не дивно, бути старим не тільки сумно, але й цікаво – на життя дивишся зовсім по-іншому. По-перше, я багато бачив, а моя пам’ять охоплює дуже великий період: і війна, і час, коли наша країна була великою. З віком все частіше повертаюся до тих подій, вони мені зараз набагато ближче, ніж ті, що сталися вчора або позавчора. Я був дуже близький з сім’єю Цвєтаєвих. Моя вчителька по слову в студії Завадського, учениця Вахтангова, була рідною сестрою Сергія Ефрона, чоловіка поетеси. Іноді до моєї вчитель приходив якийсь чоловік, який мені страшенно заважав (з-за нього нам доводилося переривати заняття). Це був Борис Пастернак… Але все-таки моїм ідеалам більше відповідав XIX століття, точніше перша його половина. Ці роки настільки сильно увійшли в мою свідомість, що мені завжди важко було існувати в сьогоднішньому дні».
Народний артист Росії Анатолій Адоскін
Народний артист Росії Анатолій Адоскін
