Бригадне шило на дивизионное мило?

15

Говорити про новостаровведениях в російській армії завжди складно. Зовсім не тому, що складні питання складно пояснити. Як раз навпаки. Складно тому, що занадто багато «фахівців», які розкажуть про правильних рішеннях і варіантах рішень взагалі на підставі комп’ютерної гри, в яку грають вже кілька років. Наприклад.
Ми вступили в епоху, коли безмежна віра в машинні мізки призвела до того, що на папері, в планах і уяві все виглядає зовсім не так, як у житті. Саме тому ми сьогодні будемо розглядати питання не стільки з точки зору «як повинно бути», скільки з «так є».

Сьогодні багато розмов про відтворення «радянської структури» в російській армії. Відтворення дивізій ми вже бачимо на власні очі. На черзі відтворення військових округів. Принаймні, розмови про необхідність цього ведуться у військовому середовищі давно.
Більшість фахівців цілком резонно говорять про шкоду великих округів, про складності управління, постачання, контролю військових частин, що знаходяться за тисячі кілометрів один від одного.
Але про округах ми вже говорили, так що сьогодні мова піде про бригадах і дивізіях. Чи варта шкурка вичинки, або це черговий спосіб «освоїти» народні гроші. Наскільки продуманий і доцільний такий крок сьогодні? А головне, як позначиться таке укрупнення на боєздатності сухопутних військ?
Почати слід з азів. З того, що знають всі радянські офіцери, але, на жаль, не всі російські. Не кажучи вже про цивільних, далеких від військової служби. Взвод, рота, батальйон, полк, бригада, дивізія, корпус, армія, фронт (округ) сприймаються більшістю приблизно так, як схоже поділ відбувається на якомусь заводі. Більше кількість, трохи інші завдання, але в цілому — це підприємство.
Ніколи в Радянській Армії не порівнювали бригади і дивізії. З однієї простої причини. За завданнями, які вони вирішують. Навіть військові звання за штатом у комдива і комбрига були різні. Комбриг, як і командир полку, полковник, а комдив вже генерал-майор.
Яка в цьому різниця? З точки зору обивателя ніякої. А з точки зору військового? Командир частини, навіть старший офіцер, полковник, в бою вирішує тактичні завдання. А ось командир дивізії має бути стратегом. При цьому продовжувати вирішувати тактичні завдання.
Навіть у самій назві дивізії закладені саме ці завдання. З’єднання! З’єднання частин. Механізм з різних складових, які виконують власну роботу, але в цілому механізм призначений для іншого, більш складного праці.
Сьогодні часто можна зустріти в матеріалах про бригадах визначення «з’єднання». Причому навіть у спеціалізованих виданнях. Іноді так і хочеться запитати: товариші «військові», ви взагалі де вчилися? І навчалися взагалі? Тільки в арміях, де в бригади об’єднують кілька полків, можна говорити про злуку.
Отже, починаємо з нуля.
Бригада — тактичне військове формування у всіх родах і видах ЗС україни, що є проміжною ланкою між полком і дивізією. Поряд з полком є основним тактичним формуванням. Структура бригади схожа з полкової, але включає в себе більшу кількість підрозділів. Аж до двох полків. Загальна чисельність бригади варіюється від 2 до 8 тисяч осіб.
Дивізія — оперативно-тактичне з’єднання частин і підрозділів. Чисельність дивізії (у різних арміях) варіюється від 12 до 24 тисяч чоловік. Це три мотострілкових полку, танковий, артилерійського та зенітно-ракетний полиці.
Це протитанковий дивізіон, розвідувальний батальйон, інженерно-саперний, медичний, ремонтно-відновлювальний та інженерно-саперний батальйони. Це окремі роти РХБЗ, БЛА, РЕБ. Це комендантська рота.
Це власні арсенали і продовольчі склади. В цілому, з’єднання має складну тилову структуру, що забезпечує функціонування дивізії навіть в автономному режимі тривалий час.
Коли проводилися заходи з ліквідації дивізійної структури на бригадну, нам багато говорили про мобільності бригад. Про переваги саме такої системи поділу армії. Деякі експерти говорили про можливості участі саме бригад у військових діях за кордоном. Тобто, фактично про зміну доктрини застосування ЗС Росії.
Все це вірно, але, на нашу думку, головною причиною реорганізації були проблеми в економіці Росії. Тим більше, приблизно така ж картина спостерігалася і в інших арміях світу. Напевно, крім армії США і НАТО.
Уявляєте собі роботу, яку тоді виконали штаби округів та Генеральний штаб ЗС РФ? Для збереження обороноздатності країни в умовах перебудови армійської структури необхідно було перебудовувати практично всі. І це не слова, а реальна робота штабів.
Хоча саме штаби і стали першими з тих, кого почали «чистити». Необхідно було зруйнувати стару систему управління військами. На всіх рівнях. Зруйнувати і створити абсолютно нову, згідно з новою концепцією.
Згадайте, ветерани Радянської Армії свою, особисту, реакцію на цей перехід. Ламали по живому усталені стереотипи, нормативи, принципи, уявлення. Сама система навчання військ була відпрацьована саме на дивізії. Навіть систему навчання офіцерів в Академії ГШ довелося міняти.
А адже були ще зміни принципів мобілізаційної роботи. Були скорочення великої кількості старших офіцерів і генералів. Зовні це виглядало як знищення армії як такої.
Напевно, єдині офіцери, хто з початку перебудови армії погодився з бригадної системою, були учасники Чеченських воєн. Саме завдяки їм і взяли в армії нову концепцію. Але там армія билася не з армією, а з бойовиками, терористами і просто бандитами. Це інша війна. Точніше, інша концепція війни.
Тоді ж з’явилася і нова концепція війни, яка навіть сьогодні, в сучасних умовах та сучасній міжнародній обстановці, має досить багато прихильників. Стали говорити про неможливість великої війни.
Світом керують не ідіоти. Всі розуміють, що велика війна — це смерть людства. Отже, в новому світі всі війни будуть локальними, млявими. Великих армій державам тепер не треба. Потрібні маленькі, але добре озброєні армії.
Ми б перестали помічати міць американської армії та її оснащення. Ми перестали помічати міць армії НАТО в Європі. Не вписувалися ці армії в нашу нову концепцію війни.
І ось тут-то і таїлося прекрасне пояснення ліквідації дивізій. Бригада для управління набагато більш мобільна, гнучка і ефективна структура. А значить, саме бригаду можна в найкоротші терміни використовувати в екстрених випадках. Принаймні, у той період панувало саме таку думку.
До речі, саме тоді й почалася реорганізація військових округів. Згадайте те, що у нас було в 1991-м.
8 військових округів (Московський, Ленінградський, Північно-Кавказький, Приволзький, Уральський, Сибірський, Забайкальський Далекосхідний). Був ще й особливий район — Калинградский ОР.
Почав укрупнювати маршал Ігор Сергєєв. У 1998 році в цілях економії державних коштів. Пам’ятайте злиття ЗабВО і ДальВО? Продовжив Сергій Іванов (2001 рік — ПриВО і УрВО). Ну а закінчив Сердюков. Отримали чотири величезних з майже автономними з-за великих відстаней, частинами і з’єднаннями. Хороша життя офіцерів штабів Центрального і Східного округів. Як у далекобійників. Життя — дорога…
Але повернемося до початку нашої розмови. Як би те ні було, за роки ломки структури армії ми домоглися досить серйозних успіхів. Кинули, немає, передали місцевим органам влади, військові містечка і склади. Закинули інфраструктуру взагалі. Передали житловий фонд у містах і населених пунктах.
Якщо сьогодні подивитися на те, що залишилося від колись квітучих військових містечок та місць дислокації військових частин, то плакати хочеться. Те, що знаходилося в містах, давно передано в приватні руки, переобладнано і використовується бізнесменами. Віддавати тому це вони не будуть.
А військові містечка в глушині успішно розграбовані місцевими жителями і перебувають у такому стані, що простіше побудувати нові, ніж відновити старі. Принаймні дешевше. Коротше, красива казка про якнайшвидшому відновленні дивізійної структури ЗС ще довго буде просто казкою.
Просто уявіть собі новоспеченого комдива, який займається формуванням дивізії десь за Уралом. Просто алгоритм роботи не більше того. Чому цим буде займатися саме комдив і його офіцери, думаємо, зрозуміло. Золотий принцип «Не можеш впоратися — призначимо іншого» діє в армії і сьогодні.
Отже. Визначитися з місцем розташування штабу дивізії. При цьому узгодити з місцевою владою (обласними або республіканськими) на всіх рівнях. Від якого-небудь землевідведення до водоканалу і санітарної служби.
Далі, така ж робота з районною владою вже для визначення місць дислокації частин і штабів полків та інших підрозділів. За всіма пунктами.
Далі будівництво. Дивізія не рота. Побудувати треба буде маленький, але місто. З усіма витікаючими наслідками. В сенсі не тільки зберігання і забезпечення збереженості військової техніки і озброєння, але і забезпечення житлом призовників, контрактників та офіцерів.
Список роботи для командування нової дивізії можна продовжити до нескінченності. Причому роботи, ніяк не пов’язаної із забезпеченням бойової навчання. Але головне, все це повинно проходити в російській традиційній манері: «Грошей немає, але ви тримайтеся!»
Ті ж дивізії, що розгорнули трохи далі, але які широко анонсується МО, зараз якраз і займаються цією роботою. І будуть займатися ще роки. Судячи з того, що нам відомо про справи у деяких з них.
Нагадаємо про нових дивізіях. 152-я МСД в Ростовській області, 42-а дивізія в Чечні, 19-я і 136-я (у складі 58-ї армії) в Південному окрузі, 3-я МСД в Білгородській області (ЗВО).
Спостерігаючи за родовими муками при створенні 3 МСД у Валуйках, можна з упевненістю сказати, що розгорнути бригаду (нехай і не найуспішнішу) в дивізію (таку ж, на «трієчку») – це не просто привезти в полі в три рази більше солдатів і висипати їх у бруд. Хоча там і таке було, не приховаємо.
Це процес, важкий, важкий і тривалий. Так, поставити підпис під наказом – справа трьох секунд. Трьох років з цього моменту не пройшло, але дай бог, щоб на четвертий рік у Валуйках була повноцінна дивізія, розгорнута з бригади.
А якщо говорити про 100% успіху – часу треба буде вдвічі більше.
Так необхідні нам дивізії чи ні? Необхідні величезні витрати бюджету і доведеться знову страждати в районі пупка від затягнутого пояси в обмін на спокійний сон?
Парадокс, але ми не можемо бути впевнені у власній безпеці без відродження саме дивізій. Причому, не тільки в прикордонних районах, де це обумовлено хоча б теоретичній небезпекою нападу, але і в глибині території як ядра для концентрації мобілізаційних ресурсів.
Напевно, потрібно навести якісь порівняння або приклад? Будь ласка. Після 2013 року армію США (так-так!) експерти почали дружно дорікати у втраті «щільності». Так, поява на сцені саме бригад стало об’єктом критики. А вже коли і чисельність стали скорочувати…
Найважче, що ми змогли знайти, це звинувачення в тому, що сьогодні армії США ні за що не повторити операцію проти Іраку. І це в голос кажуть американські експерти. І говорять саме про те, що бригада – інструмент тактичний, а дивізія – стратегічний. Молоток або кувалда, якщо простіше.
А тому маємо бажання висловити таку думку: у вправній руці гарні і молоток, і кувалда.
На найбільш небезпечних напрямках (Прибалтика, Польща, Україна) мати дивізії — більш важкий ударно-стратегічний інструмент.
А в тилах комплектувати саме бригади — як більш мобільний інструмент другої лінії. З упором на те, що у разі потреби (або з часом) цю бригаду можна буде переформувати в дивізію.
Можливо, що це прикордонне сполучення якраз і стане тією самою золотою серединою, необхідної для належного стану організаційної структури нашої армії.
Автор:Олександр Ставер, Роман СкомороховИспользованы фотографии:depositphotos.com