Як говорив Нещадний піарник, «негативна порядок володіє більшою виральностью, охопленням і довше тримається в топі». Ця прописна істина, мабуть, пояснює, чому стільки аура-ненависницьких статей.
Я не буду розпинатися з приводу функціоналу/інтерфейсу Аури: для цього досить статей на всяких vc/tjournal, які ви, швидше за все, вже прочитали. Так що перейдемо до справи.
Чому не можна робити висновків на основі бета-версій
Аура знаходиться в бета-тестирорвании. У перекладі з задротського це означає, що розробники на цьому етапі хочуть отримати зворотний зв’язок з приводу користувальницького інтерфейсу, знайти баги та інші банальні штуки. А ще на цьому етапі ввязавшимся тестування користувачам важливо розуміти, що програма/додаток/-що б ви там-ні-тестували не зобов’язані бути осудними і стабільно працювати.
Раніше я була учасником програми бета-тестування софта від Apple. Нам відвантажували попередні версії iOS, а ми повинні були давати конструктивну зворотний зв’язок про баги, незручності, відсутніх функціях і т. д. І там працювало все вкрай паскудно, але ми всі розуміли, на що йдемо, і ніхто не виникало.
Навіщо я в цьому брала участь — це взагалі окреме питання. Коли людей перестає влаштовувати якість операційної системи Apple, хто переходить на Android, а хто на бета-тестування.
Я, звичайно, не експерт, але щось мені підказує, що реліз бета-версії Аури робився не для того, щоб вразити громадськість. Їм треба було протестувати її. І все.
До чого може призвести тестування
Але іноді під час бета-тестування виникають цілком собі небанальні відкриття.
Уявімо продуктового менеджера. Він/вона ретельно вивчив свій цільовий ринок (наприклад, соціальних мереж) і зробив ряд припущень/гіпотез: хто його аудиторія і що цієї аудиторії потрібно для повного щастя. І ці припущення не тільки про функціонал. Точніше сказати, вони взагалі не про функціонал. І що ж далі повинен зробити наш чудовий продуктовий менеджер? Правильно, піти тестувати свої припущення.
І дуже часто (ох вже цей жорстокий світ) початкова і фінальна ідеї продукту/проекту кардинально відрізняються.
Компанія Flickr була спочатку тематичним чатом з обміну фотографіями для геймерів, Nintendo продавала паперові гральні карти, а Nokia була паперовою фабрикою в Фінляндії.
Так відбувається не тільки у глобальних компаніях — у стартапах таке взагалі мало не щотижня відбувається. Зовні викочується продукт і далі аналізується, що там з ним відбувається, як його насправді використовують. І, швидше за все, його використовують вже точно не так, як планувалося. Тому висуваються нові гіпотези, починається тестування, і так до нескінченності.
Так що я не знаю, що там насправді задумали хлопці з Аури, але явно вийде все по-іншому. Наприклад, вже видно, що все стали робити пости з текстом, а не з фотографіями котиків/місцевості/чикуль і тд. Особисто я беру попкорн і буду дивитися, що буде далі.
Ось вже точно ніхто не чекав, що у Аури буде так багато текстових постів
Ось вже точно ніхто не чекав, що у Аури буде так багато текстових постів
Танці на кістках, підміна понять і суверенний інтернет
Взагалі я хотіла написати аналітичну статтю: про ринок сервісів для пошуку друзів, дейтинга, що його чекає, як мені здається, і так далі.
Звичайно, розумію, що на чорнуху можна більше хайпануть. Але яка журналістика — така аудиторія. Тому мені здається дуже дешевим трюком, коли люди починають нагнітати драму всілякими нібито дотепними висловами в стилі «Аура — Instagram для бідних і Тиндер для старшеньких», «Аура позбавлена індивідуальності» і т. д.
А ще я натрапила на статтю, в якій автор диву дається вимогам до вмісту Аури (до речі, ось вони, ці вимоги). У статті докладно описуються обставини кіпежа:
- В Аурі заборонений мат і жаргонні слівця. Це прецедент, так як досі жодна соціальна мережа не забороняла нецензурно висловлюватися.
- І як ви думаєте, як на цей факт реагують в інших медіа і соціальних мережах? Правильно, все відразу обурилися, мовляв, цензура, «зараз суверенний інтернет побудуємо», згадали Канадський інтернет.
- Все вищезазначене ще дуже соковито виглядає на тлі недавньої сварки з редактурою Яндекс.Дзен і заміною «сексу» на «плотські втіхи».
А тепер давайте розберемося, де тут підміна понять:
- Цензура як обмеження свободи слова та заборону матюкатися — це дуже різні речі. Неможливість вжити «бл*» в кінці речення скоєно не заважає висловлювати свою думку. Особливо якщо ви пишете про 9 способи схуднути або вопрошаете яку-небудь дурість в дусі «а без чого не можете почати свій ранок ви». І ніякого суверенної інтернету тут немає.
- А ще всі ці автори в дивовижних ЗМІ якось не враховують, що в цих самих ЗМІ теж не можна матюкатися. І досі ніхто не помер.
- До речі, можна подивитися на приклади соціальних мереж, де матюкатися можна. Я запостила статтю про те, як писала перший подкаст в ЖЖ. Здавалося б, безобидненько — нікого не могло зачепити. Але ні, на мене посипалося таку кількість мату і образ, що я з незвички навіть трохи не розплакалася. Так що якщо в цій країні мат вважається свободою слова, а думка без лайки висловити не представляється можливим, то ми маємо справу з аудиторією тупиць.
Так, можливо Дзену і Аурі ще треба буде коригувати свою редакційну політику і все таке. Але це ніяк не вплине на суверенний інтернет, а особливо ніжним краще не варто чіпати бета-версії.
