Аліса і її країна чудес

131


Бувають такі дні, коли все навалюється скопом і ти нічого не встигаєш. Незалежно від дня тижня, я їх називаю понеділками. Сьогодні був четвертий понеділок поспіль. Відкрила очі, помчали на роботу, купа невирішених справ, а вже ніч. А ще і вдома, як на зло, закінчилося все, починаючи від зубної пасти і закінчуючи туалетним папером. Довелося в десять вечора рулити в супермаркет.
Як на зло, працюють всього три каси і черга чоловік по п’ятнадцять у кожну. Переді мною сім’я з маленькою дитиною. Мама, тато і дівчинка років двох. Дівчинка сидить у візку, до мене обличчям і починає мені посміхатися. Я посміхаюся їй у відповідь, починаю підморгувати. Стоїмо ми так, перемигиваемся, і тут дівчинка так голосно і виразно промовляє:
— А я пі*да з вухами!
Алиса и ее страна чудес веселые картинки
І така тиша настала. Вся чергу обертається, мама блідне, тато червоніє, у кого-то падає кошик з продуктами. Ну прям як сповільнений кадр в кіно. Мама її, таким зловісним шепотом — Аліса! І всі витріщилися на нас.
Я дивлюся на все це і видаю:
— Та я, в принципі, теж!
Секунда тиші і дикий ржач. Сміялася вся черга. І як-то швидше за все пішло, коли на обличчях з’явилися посмішки. Ніби все фарбами забарвилося, і начебто понеділки мої закінчилися.
Аліса, спасибі тобі! Ти зробила мій день! Ну і що, що ще треба купу всього переробити, а на сон часу не залишається, все у мене вийде. Я ж теж пі*да з вухами, зате ми в країні чудес!
Алиса и ее страна чудес веселые картинки