Адмірал Колчак, розстріляний більшовиками, так і не був реабілітований. Але про нього знімають фільми, йому поставлено памятник. Чому?

12


21 березня стало відомо, що ФСБ розсекретила кримінальну справу стосовно лідера Білого руху адмірала Олександра Колчака. При цьому відомство обмежило доступ до документів — ознайомитися з ними, як і раніше неможливо. Колчак був розстріляний у 1920 році за звинуваченням у військових злочинах, у 1999 суд Росії відмовився його реабілітувати. Фігура лідера Білого руху, як і раніше викликає суперечки; так, у 2017 році в Санкт-Петербурзі була демонтована меморіальна дошка, встановлена роком раніше на будинку, де жив адмірал. У той же час, про Колчака знімають фільми, пишуть книги; він залишається одним з найпопулярніших історичних діячів Громадянської війни. «Медуза» попросила доктора історичних наук, провідного наукового співробітника Інституту слов’янознавства РАН Андрія Ганіна пояснити сьогоднішнє ставлення до постаті Олександра Колчака.
Адмірал Колчак — один з найбільш відомих суспільству лідерів білих. В цьому сенсі у сприйнятті людей він уособлює і багатьох інших діячів Білого руху. Відповідно, на ньому концентруються і захоплення на адресу білих, і ненависть до них.
У деякому роді це один з яскравих символів Білого руху. Саме Колчаку присвячено найбільшу кількість книг, знято художній фільм, встановлено пам’ятник, робляться спроби мемориализации пов’язаних з його життям і діяльністю місць, хоча, як відомо, це викликає суперечки. Це і не дивно.
Людей приваблює романтика полярних експедицій Колчака, його духовні шукання, пов’язані зі східною філософією, героїзм на війні і його глибокий патріотизм (втім, завжди знаходяться охочі звинуватити адмірала у відстоюванні інтересів Антанти). Когось надихає націоналізм Колчака, історія кохання адмірала, збережена для широкої публіки в листуванні з Ганною Василівною Тімірьової, безкомпромісна боротьба за свої ідеї в Громадянську війну і, звичайно, трагічний фінал.
Колчака розстріляли в лютому 1920 року, коли білі наступали на Іркутськ
Олександр Колчак і колишній голова Ради міністрів очолюваного ним Російського уряду Віктор Пепеляєв були розстріляні 7 лютого 1920 року в Іркутську ухвалою Іркутського військово-революційного комітету (ВРК). Тіла спустили в ополонку річки Ушаковки — притоки Ангари.
У постанові ВРК, предрешившем доля Колчака і Пепеляева, в основному, йшлося про наявність в Іркутську білого підпілля і про загрозу звільнення Колчака і Пепеляева білими військами з фронту і підпільниками в місті. Іркутський ВРК, «зобов’язаний попередити ці марні жертви і не допустити місто до жахів громадянської війни, а також грунтуючись на даних слідчого матеріалу і постанов Ради народних комісарів Російської Соціалістичної Федеративної Радянської Республіки, оголосив Колчака і його уряд поза законом», виніс смертний вирок. Постанова завершувалося гучним гаслом, пояснював мотиви кари: «Краще страта двох злочинців, давно гідних смерті, ніж сотні невинних жертв».
Тим же днем датовано наказ члена Реввійськради 5-ї армії, голови Сибревкома Івана Смирнова Виконавчому комітету Іркутського ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів: «Зважаючи на відновлення військових дій з чеховойсками, руху каппелевских загонів на Іркутськ і нестійкого положення радянської влади в Іркутську цим наказую Вам: що Знаходяться в ув’язненні у Вас адмірала Колчака, голови Ради міністрів Пепеляева, всіх брали участь у каральних експедиціях, всіх агентів контррозвідки та охоронного відділення Колчака з отриманням цього негайно розстріляти».
9 лютого Смирнов телеграфував голові Раднаркому Володимиру Леніну, що Колчак і Пепеляєв розстріляні «зважаючи на хитке становище». Таким чином, немає сумнівів, що мова йшла про політично мотивовану страти лідера протилежного табору, викликаної оперативною обстановкою початку лютого 1920 року в районі Іркутська.
На підконтрольних Колчаку територіях скоювали злочини. Червоних командирів за аналогічні злочини не судили
Зрозуміло, Колчак як визнаний лідер білого табору Громадянської війни відповідальний і за ті злочини, які здійснювалися на підконтрольній його режиму величезній території, його підлеглими або за його наказами. Були серед них і масові вбивства. Йшла безкомпромісна Громадянська війна, сторони якої використали всі можливості для ослаблення і знищення ворога, в тому числі страти полонених і заручників, нещадну боротьбу з партизанами і підтримувало їх населенням. Але те ж саме, ймовірно, в більш широкому масштабі, відноситься і до радянським лідерам, яких ніхто на цій підставі юридично не засуджує.
Навіть сьогодні, через 100 років, питання про терор Громадянської війни, і її масштаби є предметом гострих дискусій, оскільки ніякої визначеності в ньому немає, а про конкретну вини керівників протиборчих таборів говорити передчасно. Стосується це, до речі, і лідерів більшовиків, оскільки масштаби терору всіх сторін конфлікту міфологізовані.
Адмирал Колчак, расстрелянный большевиками, так и не был реабилитирован. Но о нем снимают фильмы, ему поставлен памятник. Почему?
Стосовно ж юридичної практики можу навести конкретний приклад. Я нещодавно підготував велику дослідження біографії одного з видних колчаківських генералів в. І. Оберюхтина. Цей підлеглий Колчака, причетний до підписання одного з репресивних наказів (про розстріл партизан на місці без суду і заручників через десятого, а також про знищення населених пунктів у випадках масового опору), був реабілітований ще в СРСР. Знову ж таки немає даних про те, застосовувався чи суворий наказ на ділі і якщо так, то наскільки широко.
Якщо декларується національне примирення, відсутність правих і винуватих, а участь у Громадянській війні як за червоних, так і за білих саме по собі не є злочином, значить очевидна і необхідність реабілітувати Колчака. Але сама постановка питання здається дивною. Фактична сторона зводиться до того, що Колчак програв у тій війні, був захоплений переможцями і страчений ними як представляв загрозу авторитетний керівник протилежного табору. Тобто з політичних мотивів. Точно так само вчинив би і сам Колчак з лідерами червоних, якби переміг він.
Формально, зрозуміло, реабілітація, необхідна як правовий акт, що має відбутися, оскільки всі звинувачення є надбанням історії, а з документами Колчака повинні працювати історики. Але по суті Колчак давно реабілітований історією: не залишилося ні червоних, ні білих, ні партії, ні тієї держави, яке перемогло Колчака і від імені якого Колчака розстріляли.
Андрій Ганін