Домой Різне Це цікаво А судді хто? Чому Джонсону не варто було вступати в полеміку з Путіним про лібералізм

А судді хто? Чому Джонсону не варто було вступати в полеміку з Путіним про лібералізм

0
А судді хто? Чому Джонсону не варто було вступати в полеміку з Путіним про лібералізм


Критика майбутнього британського прем’єра Бориса Джонсона на адресу президента Росії Володимира Путіна за неприйняття сучасного лібералізму неминуче перетворилася в саморазоблачение
Автор:
Латишев Сергій
Цей схожий на незграбного ведмедя людина – екс-мер Лондона і колишній міністр закордонних справ Сполученого Королівства Борис Джонсон, який має в жилах російську і турецьку кров, записної ліберал – скоро очолить… Консервативну партію і стане прем’єр-міністром. На щастя для Британії, лише до наступних виборів, на яких Бориса, як британці запросто називають свого самого забавного, що дрейфує від одного скандалу до іншого політика і публіциста, очікує грандіозне поразку.
Якщо він, звичайно, до них всидить на вже практично отриманих ним посадах – голови правлячої партії і уряду. Бо вивести свою країну з Євросоюзу до 31 жовтня поточного року, як обіцяє Джонсон, у нього не вийде. Якщо тільки цей адепт «ліберальної демократії» не зробить щось із пресекшим вже кілька таких – причому менш радикальних – спроб, зроблених кабінетом Терези Мей, британським парламентом. Не розпустить його, наприклад, на канікули. В історії цієї кичащейся своєю свободою країни з парламентами, в яких в минулі століття (як, втім, і зараз) засідали багатії, робили по-різному. І ніяка демократія цього не заважала.
Цей новачок у великій політиці наважився вступити через дружню газету The Telegraph в полеміку з президентом Росії, якого він по-простому називає Володимир. Приводом для того, щоб попіаритися за рахунок російського лідера, стало з’явилося днями інтерв’ю глави російської держави газеті Financial Times, в якому Путін констатував агресивність, нереалістичність, смерть лібералізму в сучасній інтерпретації. Президент Росії довів це на конкретних прикладах. Він дав ясно зрозуміти, що закорінена на Заході ліберальна демократія – це зовсім не демократія. Це не влада народу, а влада меншин над народом, прийшлого населення над корінним, псевдоцінностей над традиційними цінностями, які «стабільніше, важливіше для мільйонів людей, ніж ця ліберальна ідея, яка припиняє своє існування».
Загальний сенс висловлювань Путіна полягав у тому, що агресивний лібералізм, в ім’я якого Європа наводнюється мільйонами «біженців» і гине на очах, вичерпав себе остаточно, особливо в своїх міграційної та гендерної іпостасях.
Путін говорить дурниці?
Це поділюване більшістю населення Росії її думку президента Борис Джонсон з апломбом назвав «повною нісенітницею». І проголосив здравицю лібералізму: «Лібералізм живий. Він живе. Він забезпечує таке благополуччя і процвітання, яке попередні покоління і уявити собі не могли». Головна цінність лібералізму, за Джонсону, полягає в тому, що «вільний, неупереджене і відкрите суспільство є найкращим місцем для початку бізнесу. Це найбезпечніше місце для вкладення інвестицій».
А судьи кто? Почему Джонсону не следовало вступать в полемику с Путиным о либерализме геополитика
Немає сумнівів у тому, що Борис Джонсон незабаром очолить торі і стане прем’єром. Бідна Британія??
Між тим немає ніяких доказів того, що це саме лібералізм, а не залишився з імперіалістичних часів контроль над світовою економікою і технологія друкування грошей з повітря забезпечують деяким країнам «благополуччя і процвітання». У світі скільки завгодно жебраків, але при цьому ліберальних країн начебто Гондурасу та Ліберії, підписи яких стоять під Версальським мирним договором. У них існують парламенти, суди, політичні партії, ринок. І при цьому – жахлива бідність. Немає також ніяких доказів того, що саме вільний «відкрите суспільство» є найкращим місцем для ведення бізнесу та інвестицій. Найкращим місцем для цього є, як показує історія, жорстко керовані, дисципліновані суспільства, країни на кшталт Сінгапуру і Китаю, або ті, хто у них швидко вчиться, – Ефіопія наприклад, в якої немає нічого ліберального.
Бреше і не розуміє?
Джонсон навіть не збирається доводити, що країни «ліберальної демократії», в яких існує диктатура меншин – майнових, національних і сексуальних – над більшістю, є нібито «найкращим місцем для обзаведення сім’єю» і «кращим місцем для життя». Якщо під цим розуміти нетрадиційні сім’ї, «секспросвет» для малолітніх в школах, свободу для релігійних фанатиків, мигрантский терор на вулицях міст, животіння в борг більшості підданих, отруйну ГМО-їжу, яку згодовують народу, то можна цілком погодитися з такою тезою Джонсона, що «немає більш переконливого прикладу тріумфу ліберальних цінностей, ніж сьогоднішня Британія».
А судьи кто? Почему Джонсону не следовало вступать в полемику с Путиным о либерализме геополитика
Якщо сучасний Лондон і може вважатися торжеством ліберальних цінностей, то в дуже спотвореній формі..
Бажаючих більше дізнатися про «британському відчутті свободи» та «життя, не боячись переслідувань, засудження і дискримінації» адресуємо до бестселлерам «Дивна смерть Європи: імміграція, ідентичність, іслам» британського автора Дугласа Мюррея і «Лондонистан» Мелані Філліпс. А можна поцікавитися, що думає про це «відчутті свободи» вимушений вже 30 років ховатися у своїй власній країні від мусульманських фанатиків британський письменник і поет індійського походження Салман Рушді, якого за його творчість, яким би поганим він не був, ісламісти «засудили» до смерті і за голову якого призначили величезну нагороду.
Причому, за словами Джонсона, «ці ліберальні цінності властиві не тільки величезному місту Лондону, але і всьому Сполученому Королівству» – «молодість, різноманітність, енергія, знання сучасних технологій і неупередженість». А адже він дійсно правий: скоро не тільки в Лондоні найпопулярнішим чоловічим ім’ям стане ім’я Мухаммед – з включенням в першу десятку найбільш популярних імен ще й Мохаммеда, – але й по всій країні. Адже ліберали не мають нічого проти не тільки гей-шлюбів, але і чадри разом з жіночим обрізанням та іншими «принадами», які призводять до того, що діти в цій країні тепер народжуються набагато частіше в мигрантских сім’ях, часто живуть в обстановці духовного гетто, але за громадський рахунок.
До такої «ліберальної демократії» доводиться пристосовуватися навіть британським військовим, яким заборонили носити форму після кошмарної історії з намагались серед білого дня обезголовити в Лондоні в 2013 році барабанщика Чи Рігбі ісламістами – уродженцями Нігерії, британськими підданими.
А хто, до речі, був мером Лондона в тому самому році? Здогадайтеся з одного разу, з маленькою підказкою – його звали Борис. Чия «заслуга», що пару років тому Лондон вперше перевершив Нью-Йорк за кількістю вбивств і став європейською столицею поножовщини»? Його багато в чому це «заслуга». Нинішній мер «Лондонистана» Садок Хан отримав від Бориса ще те «спадщину» по цій частині.
Гвалтівники-педофіли – це теж «ліберальна демократія»?
Похвалившись, що в найбільших університетах» Британії навчаються знати і багатії з усього світу, і промовчавши, у скільки їм і їхнім народам це обходиться, згадавши про музикантів, телебаченні і «всіляких передових технологіях, що дозволяють виробляти і продавати в Мексику (!) «легкі суду з низьким викидом вуглецю» (коли Британія не була надто ліберальною, вона забезпечувала півсвіту своїми судами), Джонсон знову повернувся до свого головного коника – демократії і влади закону, які дарують «фундаментальне й жадане почуття рівності кожному живе в країні людині».
А судьи кто? Почему Джонсону не следовало вступать в полемику с Путиным о либерализме геополитика
Лібералізм – це коли можна все?.
Джонсон, мабуть, просто не вважає за людей своїх напівзлиденних співвітчизників, особливо білих школярок і школярів, яких у «доброї старої Англії» роками ґвалтували при потуранні поліції і блэкауте в ЗМІ банди пакистанських, бангладешських та індійських збоченців. Ньюкасл, Ротерхэм, Рочдейл – містах, в яких нинішні і колишні мігранти сексуально знущалися над малолітніми і заробляли на них, немає числа. А більшість у цей час – з причини зазначених Путіним особливостей «ліберальної демократії», яку так любить Джонсон, – похмуро мовчала, щоб не бути звинуваченими в расизмі, не позбутися роботи та опинитися на вулиці. Вони здогадуються, що, згідно Джонсону, головна «принадність ліберальної демократії полягає в тому, що всі люди в ній рівні» і що «всі рівні перед законом»?
І останнє…
Всі претензії до Росії і Путіну, які озвучив у своїй статті у The Telegraph Джонсон, після вищевикладеного розбирати просто безглуздо. Автор зовсім не переконав, що «країна, що володіє такими важливими «будівельними панелями» лібералізму, доб’ється успіху». А та країна, у якій цих «панелей» немає або їх менше, – «з часом зіткнеться з катастрофою». Джонсон довів протилежне: катастрофа неминуча саме при «ліберальної демократії» і очікує не Росію, а Британію.
Прокоментуємо лише одну ремарку Джонсона, обратившую на себе увагу, зокрема, російських ЗМІ. Це звинувачення в тому, що із-за відсутності демократії в Росії і олігархів, оточуючих Путіна, 12% її населення досі користуються туалетом на вулиці. В Індії, яку називають «найбільшою демократією в світі», мільйони людей взагалі в туалет не ходять, справляючи нужду під парканом. Однак темпи економічного зростання в рази більше британських, а в частині талантів та інновацій, крім військових, що вже теж в минулому, індійці завжди переважали англійців. А тепер вони і взагалі скупили пів-Англії…
Филистер з манією величі – такий політик не доведе Британію до добра.

Джерело: http://ua-games.com.ua/