Оригінальну Vampire: The Masquerade ми вирішили згадати з нагоди представлення другої частини — це ж велика подія! Втім, я готовий писати про неї взагалі з будь-якого приводу — хоча б заради того, щоб пояснити всім, хто забив на Vampire через жахливих помилок, чому її варто завантажити і пройти прямо зараз. Ну і заради того, щоб ознайомити з нею усіх, хто гру не застав у середині 2000-х.
Отже, човен. Це була вже фінішна пряма — одна з останніх місій шалено складна, позаду — годин двадцять захоплюючих пригод. І тут я, значить, з дикими очима забігаю в печеру з озерцем, а човна немає. А якщо немає човна, значить потрібний скрипт не спрацює, і c локації мені не вибратися, тобто завершити місію не вийде. Ситуація приголомшлива: інтернетів немає, гайдів теж немає, патчі, навіть якщо б вони були (а їх не було), скачати нізвідки. Довелося радитися з другом, який як на зло грав за той же самий клас, — тремером. У підсумку я висунув відчайдушний припущення — раптом баг не виникне, якщо перепройти гру за інший клан. Ну я і перепрошел, але човна в печері, звичайно, не виявилося.
Так Vampire: The Masquerade — Bloodlines працювала після релізу. Вірніше, так вона НЕ працювала, тому що баг з човном — єдиний, який робить гру непрохідною, але помилок дрібніші були десятки.
Я розумію, як це виглядає: краща гра, присвячена вампірам, в яку при цьому неможливо було грати. І в чому підступ? Його немає, все навпаки — навіть незважаючи на баги, Bloodlines все одно слід назвати найкращою. Тому що технічні помилки нічого не говорять про самій грі. А вона настільки крута, що я просто не знаю.
В основі Vampire: The Masquerade лежить однойменна настільна гра, події якої відбуваються в сеттінге World of Darkness. Зізнаюся, що про настолку я не знаю взагалі нічого, і в іншу гру по всесвіту — Vampire: The Masquerade — Redemption — ніколи не грав, але сприймати Bloodlines це мені не заважає. Я тільки не до кінця розумію, чия заслуга в тому, що світ цієї гри вийшов одним з найбільш правдоподібних і живих в іграх — авторів настолкі або розробників. Вважаю, що і тих, і інших. З іншого боку, навіть кращу всесвіт можна запороти, якщо кривими руками створювати гру на її основі. У Bloodlines в цьому плані все відмінно, та й не могло бути інакше, якщо врахувати, ХТО цю гру розробляв.
Студію Troika Games заснували люди, без яких не було б Fallout. Судячи з усього, неймовірно талановиті геймдизайнер і сценаристи, серед яких не знайшлося толкових програмістів. Тому команді не вдалося впоратися з новим движком Source від Valve, зате вона змогла під все інше — в світ, квести, атмосферу, масу несподіваних ігрових ситуацій, декорації і сюжет. Кінцівку злили, але це добре — в immersive sim ж не заради фіналу грають.
Vampire: The Masquerade — Bloodlines — саме «иммерсив сім», ближче до Thief і Deus Ex, ніж до System Shock і BioShock. В той же час це RPG, яка працює за правилами настолкі — тобто ви начебто граєте в екшен від першого (рідше — третього) особи, але коли дістаєте пістолет і стріляєте, шанс потрапляння вираховується за кидку кубиків і у відповідності з вашими характеристиками. Виглядає це забавно — особливо коли вампір з особливими здібностями не може потрапити з револьвера в пляшку з метра.
От як раз на те Bloodlines і immersive sim, що стріляти зовсім не обов’язково. Як і в інших іграх жанру, ви часто можете виконати квест кількома способами — або за стелсу пробратися повз » бандосів і поцупити у них вибухівку, або влаштувати в їх будинку бійню, або умовити якого-небудь персонажа, або «випити» його, або зайти через головний вхід, або пробратися по вентиляції, щоб ніхто не помітив.
Bloodlines — взагалі світ великих можливостей. Я спеціально не розповідаю особливо про сюжет, тому що спостерігати за розвитком історії в The Masquerade краще самому, але якщо коротко, то героя звернули, і він тепер — вампір. Всі справи творяться в сучасному Лос-Анджелесі, де в таємниці від людей живуть кровососи, перевертні та інші чорти, підкоряються маскараду. Порушити маскарад простіше простого — треба лише вийти в центр Санта-Моніки і на очах у смертних «випити», приміром, поліцейського. Якщо ви будете часто порушувати маскарад, то за вами пошлють мисливця на вампірів, відбитися від якого практично неможливо, і тоді гра закінчиться.
До моменту, коли герой потрапляє в похмурий, але привабливий світ Bloodlines, в ньому щосили йде війна між Камарильєю (елітарна організація для самих нахабних кровососів), Шабашем (дикі відморозки і обідранці) і Анархістами (харизматичні відморозки і обідранці). Ще за владу борються інші впливові вампіри, про яких ви дізнаєтеся ближче до середини. У фіналі навіть буде можливість вибрати сторону, хоча, як я вже сказав, кінцівка у Vampire: The Masquerade злита, тому чекати якогось одкровення від неї точно не варто. Треба насолоджуватися тим, що відбувається по дорозі до титрів.
А відбувається там всяке. У гонитві за таємничим Анкарским саркофагом, який може принести загибель кровососам, герой побуває в самому жахливому готелі з привидами у відеоіграх (я серйозно), допоможе доглядача кладовища відбитися від ожилих мерців, вкраде кров перевертня, яка помилково потрапила в місцеву клініку, спробує знайти касету з снафф-відео, зустрінеться з азіатськими вампірами, розгадає загадки божевільного власника величезного особняка і повздорит з російською мафією. І це тільки мала частина всього, що є Bloodlines.
Vampire: The Masquerade — збірка чи не найбільш винахідливих квестів у рольових іграх взагалі, і це, мабуть, головна її особливість. У ній повно інших занять (наприклад, максимально реалістичний злом комп’ютерів), видатних персонажів (наприклад, власниця нічного клубу з роздвоєнням особистості) і десятки варіантів вбивати (наприклад, відрубаною рукою). Однак саме несподівані ситуації та квести випалять у вас у свідомості назва Vampire: The Masquerade — Bloodlines, дозволять забути про баги і з задоволенням зіграти в кращу гру, присвячену вампірів.
І так, шанувальники вже давно випустили аматорські патчі, з якими Bloodlines працює чудово. Залишилося тільки зіграти. І не забудьте подивитися наш ролик з рубрики «Ще не ретро», про Bloodlines.
